Що це було?
Не знаю.
Трамп і Венс, з їхньою зневажливою й огидною поведінкою, спровокували Зеленського. Вони хотіли цього? Добре, якщо ні і це просто демонстрація характеру та внутрішніх якостей персонажів, що сиділи перед нами. Чи було це просто проявом ненависті, антихімії, що є у Трампа до Зеленського ще з часів імпічменту? Гірше, якщо це підготовлена пастка, зрежисований конфлікт, бо тоді нас чекає вже написана друга серія.
Точно можна сказати, що в Москві вчора багато людей напилися від щастя. Вони наразі змогли перекласти провину за потенційний зрив перемовин на Україну. Незважаючи на те, що, вочевидь, саме Росія не готова до компромісу і тому продовжує виставляти вимоги капітуляції. Причому їй для цього нічого не знадобилося робити.
Чи могли ми бути єдиними дорослими у тій кімнаті? Чи було те, що сталося, результатом відсутності досвіду? Це все риторичні питання.
Чи можна було цьому запобігти? Було очевидно, що це візит, який не принесе задоволення? Чи можна було “заплющити очі й думати про Англію”? Не знаю. Зеленський намагався. Але господарі були наполегливіші. Вони провокували і досягли свого.
Чи можу я звинувачувати Зеленського у тому, що він не стримався? Можу. Але не хочу. Бо там сидів не лише капітан команди КВН, а президент країни, який пропускав через себе весь біль трьох років війни і геноциду з боку росіян. Там сидів президент країни, що бореться за свою гідність. Чи міг він на п’ять хвилин забути про гідність? А на десять? І чи хотіла б країна, щоб він так зробив? І чи треба в таких випадках слухати країну і своє серце замість холодного розуму і терпіння? Що вдарить по країні більше: публічне приниження, якого домагалися Трамп і Венс, чи публічний конфлікт? Як завжди, не було хорошого рішення. І в таку ситуацію нас поставили люди, що не можуть називатися друзями.
Провокатори досягли свого. Хтозна, навіщо. Це огидно. Чи мають вони план? Чи це план Путіна? Чи просто вони хотіли насолодитися моментом і помститися за поразку у перемовинах стосовно корисних копалин? Чи хотіли зірвати підписання угоди, яка нічого їм не дає? Чи просто Венс не може контролювати себе, коли опиняється на дивані? Хтозна…
Що вони намагалися довести? Що Україна слабка і має прийняти всі умови Путіна? Чому тоді ця зустріч була в Білому домі, а не в Кремлі? Чи вони просто переклали англійською те, що хотів сказати Путін? І чи намагання змусити Зеленського мовчати і терпіти було просто прелюдією перед вимогою прийняти капітуляцію, якої вимагає Путін? Чи ми просто не розуміємо стратегії Трампа стосовно перемовин? А вона є?
А може, геніальні перемовники з Вашингтона зрозуміли, що їхня стратегія перемовин не працює, і просто вирішили перекласти провину на Україну? Дивіться, геніальний укладач угод Трамп майже уклав чергову бьютіфул угоду, але все розвалилося через Україну! Бо тут іще можна демонструвати силу, але важко було б її показувати, якби тебе просто послав Путін після плазування перед ним…
Добре, що це все відбулося публічно. Добре, що весь світ побачив мерзенність людей, які атакують Україну. Добре, що європейські лідери, усі, окрім Орбана, один за одним висловили підтримку Україні.
І погано, що це сталося. Це погані новини для всіх нас. Чергові погані новини. Прикро, що Західний світ більше не має моральних лідерів, принаймні у Вашингтоні.
Але це знову має об’єднати нас. Не навколо Зеленського. А навколо України. Бо це почалося на Революції гідності. І продовжується вже понад десять років, довгих десять років. І це знову про гідність. Там, у Білому домі, один українець не проміняв гідність на похвалу Трампа. Чи це був маленький вчинок однієї емоційної людини, чи черговий великий крок нації, що не здається? Не здається не тому, що любить воювати, а тому що знає, що відбудеться після капітуляції…
