Минули два роки і 61 день війни. На фронті за минулу добу нічого надзвичайного не сталося. Росіяни рвуться на захід на покровському напрямку і витягнулися в дуже апетитну кишку.
ЗСУ от-от переріжуть її біля самої основи – і велике угруповання путінських “диво-богатирів” опиниться в полоні “укронацистів”, які, звісно, зварять із них борщ. “Укронацисти”, вони такі… Вони з чого хочеш можуть борщ зварити. А з “диво-богатирів” і поготів…
Учора британський прем’єр Ріші Сунак оголосив про виділення додаткової допомоги Україні на суму 500 млн фунтів. Там багато всього хорошого, зокрема нова партія далекобійних крилатих ракет Storm Swadow.
Байден підписав ухвалений напередодні Сенатом закон про допомогу Україні – і вже поїхали на фронт 155-мм снаряди, ракети для HIMARS та інші ніштяки на 1 млрд доларів.
А в західних газетах пишуть, що далекобійні ракети ATACMS було секретно надано Україні ще раніше, у березні. І ними вже обстріляли аеродром у Джанкої. Пам’ятаєте, нещодавно там була чимала пожежа? Так от, це вони і є. І ще пишуть, що їх скоро буде багато, дуже багато. І що Путін це вже знає і сильно нервує.
Путін так нервує, що навіть заарештував священну корову Шойгу – його доблесного заступника Тимура Іванова. Причому є інформація, що не лише за крадіжки (Путін своїх за це не карає), а все значно серйозніше: “за зраду родінки”. (Під “родінкою” у них тільки Путіна слід розуміти).
Я вже прочитав масу версій на цю тему, і ось вам іще одна – моя.
Путін, деякий час тому (наприклад, у жовтні), зібрав усіх своїх силовиків і дипломатів і запитав у них: скільки ми можемо маринувати питання з американською допомогою? У нас же є підгодовані сенатори, конгресмени, журналісти, чиновники в адміністрації Байдена, так? Зрештою, когось ми можемо просто переконати, когось – залякати. Хтось і сам не хоче надавати допомогу Україні…
Його доблесні розвідники і дипломати відповіли: не вели страчувати, вели слово мовити, надьожа-государ, але максимум – до квітня. Потім усе одно, скільки не старайся, за допомогу проголосують. Узагалі зупинити – без шансів.
Путін подивився на Шойгу з Івановим і запитав: “Зрозуміли? Ось погляньте (Бортников, покажи): це матеріал на вас. Скільки де, коли ви вкрали. А це матеріали зовнішнього спостереження за вашими дружинами. А це ваші переговори з людьми Буданова, а це – з нашими “колегами” з Ленглі…
Що ви кажете? Усі брешуть? Цілком можливо. Я знаю, що вам багато хто заздрить. Але от вам моя порада: ви маєте принести мені перемогу до кінця квітня. Або, щонайменше, вирішальний стратегічний успіх, який не залишить ні в кого сумнівів у тому, що війну виграємо ми.
У вашому розпорядженні півроку і всі ресурси, якими ми зараз володіємо. Дійте без жалю. Бомбіть міста, енергетичну інфраструктуру, знищуйте мирне населення, кидайте КАБи – скільки хочете і куди хочете. Солдатів – не шкодуйте. Коротше, виверніться навиворіт, а до квітня я чекаю перемоги.
Ні – тоді нарікайте на себе. Я прийму рішення, що все, що зібрано тут, у цих папках, – правда. Я досить ясно висловився?”.
“Так точно, товаришу Верховний Головнокомандувач! Буде зроблено!”.
І ось результат. Ніхуа. Тому – арешт. Ви засмієтеся, замахаєте на мене руками, скажете, що я фантазер… Може, й так. Але тоді поясніть мені: чому арешт збігся з ухваленням закону про допомогу Україні в Конгресі США? Як говорить ц таких випадках один відомий журналіст: “Совпадєніє? Нє думаю!”. Ось і я не думаю!
Слава Україні!
Пишуть, що ізраїльтяни таємно зустрілися в Каїрі з військовим керівництвом Єгипту і погодили з ним початок операції в Рафаху. Тож скоро все почнеться. Чи правильніше сказати – скінчиться? Не знаю… Так пишуть. Хочеться, звісно, аби скінчилося. Такі справи.
