А тепер уважно.
У російськомовних сегментах мережі (зокрема в YouTube) не вщухає дискусія: чи є гуртожиток заводу в “Алабузі”, де поранено 13 осіб, легітимною військовою ціллю? Адже там працюють і підлітки…
Пояснюю: будь-який об’єкт, що працює на війну, може стати військовою ціллю. При цьому рекомендується мінімізувати можливість жертв серед цивільного населення (тих, хто працює).
Суть дискусії: корпуси заводу, судячи з геолокації, розташовані на відстані від 300 до 800 метрів від гуртожитків (там важко розібратися, окремі цехи і будівлі гуртожитків мають дуже схожий вигляд). То не туди влучили чи спеціально били по гуртожитку?
Головне: цілком могли і не туди влучити. Особливо якщо там глушать сигнали GPS.
Але. Тими самими дронами (“герані” – це зібрані за ліцензією іранські “шахеди”) вже наступної ночі було вбито чотирьох мирних жителів Харкова і 12 поранено.
Росіяни рідко помиляються.
Б’ють точно по багатоповерхівках. А потім іще й по рятувальниках.
І ТАКЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ ЩОНОЧІ В УКРАЇНІ. Щоночі!
Тому могли й не туди влучити. І не особливо з цього приводу журяться.
А дурнуватим батькам, які відправляють своїх дітей у коледж з обов’язковою практикою на військовому заводі, варто зрозуміти:
1) ви відправили своїх дітей на війну;
2) їх на війні можуть убити, і ви навіть білої “лади” не отримаєте;
3) забирайте своїх дітей-підлітків звідти і намагайтеся бути якомога далі від військових об’єктів – на відстані 1300 км від кордону, принаймні.
