Співголова Центру захисту прав людини "Меморіал" виступив на сесії Ради ООН з прав людини
За словами Сергія Давидіса, у списках політв’язнів “Меморіалу” сьогодні близько 700 осіб, але ця кількість – лише мінімальна доведена кількість людей, незаконно позбавлених волі з політичних мотивів. За оцінками “ОВС-Інфо”, свободи з політичних мотивів позбавлені зараз понад 1100 осіб. Реальна кількість у рази більша, оскільки за багатьма справами і цілими категоріями справ немає достатньої інформації.
Розмах і жорстокість репресій кратно зросли з початком повномасштабної війни.
Найбільш очевидним об’єктом переслідування стають люди з антивоєнною позицією. Таких позбавлено волі не менше ніж 250. Переслідують тих, хто писав про війну хоча б у своєму блозі, з мінімумом читачів, щось відмінне від офіційної позиції, тих, хто повідомляв про воєнні злочини, засуджував агресію або навіть просто називав війну війною, а не “СВО”, як наказано. Ще більш неадекватно жорстокому переслідуванню піддаються ті, хто вчинив якісь активні дії на знак протесту проти війни, незалежно від їхніх реальних наслідків. Тим більше піддаються переслідуванню ті, хто в якійсь формі висловлює підтримку Україні. Це стосується і висловлювань, і надання допомоги Україні, і навіть передбачуваного наміру її надати.
Кількість позбавлених свободи у зв’язку з реалізацією права на свободу совісті обчислюється сотнями (417), серед них і свідки Єгови, і представники різних мирних мусульманських груп, включно з понад сотнею кримських татар. Масового характеру набуло переслідування тих, хто ухиляється від участі у війні. Такого переслідування вже зазнали кілька тисяч осіб.
Не менший розмах і жорстокість переслідувань російська влада виявляє щодо українців – як військовополонених, так і цивільних.
Сотні військовополонених піддаються кримінальному переслідуванню як за абсолютно непереконливими звинуваченнями у воєнних злочинах, так навіть і за звинуваченням у службі в підрозділах, що російською владою свавільно й безпідставно оголошені терористичними. Щонайменше 7000 цивільних осіб, викрадених з території України, утримують без зв’язку із зовнішнім світом усупереч вимогам не лише міжнародного, а й російського права. Як інструменти політичних кримінальних репресій використовуються десятки статей КК. Серед них є відверто протиправні норми, наприклад, ті, що передбачають покарання за так звані дискредитацію використання Збройних сил або поширення завідомо неправдивих відомостей про таке використання, норми, пов’язані з небажаними організаціями та іноземними агентами. Так, під дискредитацією використання армії розуміється будь-яка негативна думка громадянина про розв’язану Путіним агресивну війну.
Більша частина політичних репресій здійснюється на підставі норм, що мають вигляд допустимих у демократичному суспільстві, але на практиці застосовуються довільно або неприпустимо широко.
Це стосується насамперед комплексу статей КК, пов’язаних з екстремізмом і тероризмом. Особливу роль тут відіграє обвинувачення в закликах до тероризму або його виправданні, під яким розуміють будь-яке висловлення підтримки і співчуття збройним силам України.
Понад сотню осіб позбавлено волі за секретними обвинуваченнями в держзраді, склад якої було істотно розширено, покарання збільшено до довічного.
Не наймасовішою, але важливою і зростаючою частиною репресій є ідеологічні репресії, найяскравішим прикладом яких є справи про так звану реабілітацію нацизму або образу почуттів вірян. Зростання масштабів репресій, з одного боку, є природною властивістю військово-поліцейської диктатури, що встановилася в Росії. З другого боку, воно є відповіддю режиму на безперервний, незважаючи на загрози і ризики, протест громадян. Репресії спрямовані як на ізоляцію тих людей, яких режим розглядає як загрозу, так і на залякування суспільства загалом за допомогою показових переслідувань часом навіть випадкових людей.
Політичні репресії – фундамент путінського режиму і необхідна умова продовження війни.
Зі свого боку, підтримка політв’язнів, солідарність із ними стали значною мірою каркасом, навколо якого об’єднується російське громадянське суспільство і всередині Росії, і за її межами. Увага до російських політв’язнів і їхня підтримка важливі не тільки з гуманітарних і правових причин, а й тому, що їхня підтримка – це підтримка російського громадянського суспільства, протидія зусиллям путінської диктатури.
Говорити сьогодні про російських політв’язнів важливо ще й тому, щоб після завершення війни вимога звільнення політв’язнів стала умовою будь-якого врегулювання, будь-якого ослаблення санкційного тиску на путінський режим.
