Готуюся до вечері із сусідами в Парижі. Прізвище їхнє на -енко. Предок у XIX столітті був із Житомира. Здобув вищу освіту, і, звісно, ніхто його з Петербурга вже не відпустив назад у Житомир чи Київ. Був соратником Лавра Корнілова. У 1918–1919 рр. мешкав у Архангельську, де був членом думи Північної області, що проголосила незалежність.
Ой, почекайте, як же це, невже єдина і неподільна колись розпадалася? Якісь думи функціонували, якісь уряди з реальними людьми?
У Парижі постійно відбуваються то поминки Петлюри на його могилі, то заходи пам’яті Тапи Чермоєва (це президент Горської республіки, що проголосила незалежність, теж похований тут), то ще якісь подібні речі. Нашого майбутнього парижанина у царській ще Росії посадили за спробу проголошення Сибірської області.
Російську “Вікіпедію” правлять ручки пустотливі (наприклад, у статті про цього -енка, предка нашого сусіда, навіщось наводять виправдання репресій у 1937–1938-му, мовляв, то ж “білі” підштовхнули). Але в Парижі реальну історію пам’ятають. Зберігають вирізки з тодішніх газет та мемуари в сімейних архівах.
Сподіваюся, і Зигар поступово зацікавиться цими сюжетами. А поки що кількість опозиціонерів, які закликають не підштовхувати до розпаду єдиної і неподільної, непристойно велика. У 90-ті вся демократизація згорнулася через це: народові вдалося продати ідею неприпустимості “розпаду Росії”. А вже якою вона буде, єдина і неподільна, царською Росією, диктатурою, суверенною демократією – це, мовляв, справа десята. А чим, власне, погана була Північна область?
Невже, скажімо, москвичі відчувають ті самі проблеми життя за полярного дня і полярної ночі та проблеми розміщення туристів, які приїхали на північне сяйво? Про Горську республіку і говорити нічого. Який же росіянин не мріє жити в одній державі з дагестанцями, чеченцями, черкесами… А, росіяни XIX, а потім і XX століття мріяли звільнити їхні території для себе. Тоді зрозуміло, тоді збігається.
Виявляється, всі цивілізовані країни нормального розміру, як у Європі, – від кількох мільйонів до кількох десятків мільйонів жителів, і тільки в Росії “особєнная стать”. Проблеми Камчатки просто архіхвилюють жителів Мурманська. А президентське управління Камчаткою з Москви ну жодним чином не впливає на стиль цього управління. Зате єдина і неподільна.
