Ще кілька років тому більшість ліберальних експертів категорично відмовлялася вірити в те, що в постіндустріальну епоху можливе відродження класичних форм тоталітаризму. Вони вважали, що сучасні автократії можуть бути лише “деідеологізованими” та “гібридними”. Сьогодні, коли відродження тоталітаризму в путінській Росії стало незаперечним фактом, я ще раз хочу повторити те, про що говорив неодноразово: трансформація постіндустріальних “автократій нового покоління” у класичний тоталітаризм була неминуча.
Причина в тих самих особливостях постіндустріальної епохи, у яких вбачали нездоланний бар’єр на шляху тоталітаризму. У технічній неможливості забезпечити ефективну цензуру, перекрити доступ до небажаної інформації. Практично будь-яка людина, котра засумнівалася в правдивості офіційної пропаганди, має можливість отримати доступ до альтернативних джерел, що називається, “у два кліки”.
Щоб нейтралізувати цю загрозу, автократія має виліпити під себе населення, більшість якого сама не хотітиме звертатися до альтернативних джерел. Яке, перефразовуючи назву сатиричного ремейку-навпаки романтичного фільму фукуямівської епохи “Армагеддон”, житиме за принципом “не дивіться в той бік”. Це досягається переходом автократії до масової індоктринації населення і його примусового залучення в ідеологічні ритуали. Тобто переходом до класичної тоталітарної “масової політичної та ідеологічної мобілізації”.
