Минуло два роки і 36 днів війни. Лінія фронту за добу майже не змінилася. Росіяни продовжують щодня обстрілювати українські міста. Обстрілюється здебільшого енергетична інфраструктура, але є влучання і в інші об’єкти, зокрема житлові райони. Майже кожен такий обстріл призводить до людських утрат.
Схоже, що всі оцінки можливостей російського ВПК з виробництва ракет і безпілотників потрібно переглянути. Утім, цілком можливо, що Путін отримує їх від союзників – Ірану та Північної Кореї. А може бути і все разом: власне виробництво плюс поставки від союзників.
Так чи інакше Україні потрібна об’єктивна оцінка можливостей супротивника, а не пропагандистський самогіпноз. Володимир Зеленський дав кілька інтерв’ю, в яких його позиція звучала вже реалістичніше, ніж раніше. Він припустив, що переговори з Росією можуть початися і без того, щоб ЗСУ вийшли на кордони 1991 року.
Але на цьому його реалізм закінчується, і він, як і раніше, впевнений, що військова поразка Росії в Україні (або навіть натяк на неї) неминуче призведе до втрати Путіним авторитету всередині країни і тоді Путін буде готовий до перемовин.
Тобто, за його логікою, якщо Путін зазнає в Україні такої поразки, що відкине його на кордони 23 лютого 2022 року, настане гарний момент для початку перемовин із ним. І далі, за логікою Зеленського, Путін сам мирно віддасть решту утримуваної ним території України, і ЗСУ не потрібно буде її відвойовувати.
Мені здається, що в цій частині свого інтерв’ю Зеленський видає бажане за дійсне. У диктатурі, побудованій Путіним, уже немає місця для міркувань у термінах “втрати авторитету в народі”. Цей авторитет він може формувати сам – за допомогою репресивного батога і пропагандистського пряника.
У тій віртуальній реальності, яку Путін формує в головах у росіян, він не може зазнати жодної поразки. І навіть якщо вона станеться, росіяни просто про неї не дізнаються. А інформацію, що все-таки дійде до них, оголосять ворожою ІПСО і всіх, хто буде її поширювати, посадять у в’язницю.
Уже зараз картина світу пересічного росіянина кардинально відрізняється від того, як цей світ сприймають люди за межами Росії. Дедалі більше росіян упевнені, що цю війну розпочала Україна, що вона велася проти російського народу вже десять років і що в Путіна не було іншого вибору, крім як почати “СВО”.
Також вони впевнені, що Росія готова зупинити війну будь-якої миті і єдина причина, з якої вона триває, – це божевільні амбіції “київського нацистського режиму” і його “заокеанських господарів”.
Я вже не кажу про те, що в уявленні переважної більшості росіян усі розповіді про Бучу, Ірпінь, Маріуполь і бомбардування житлових кварталів – наклеп на російську армію, бо російський солдат – гуманіст і ніколи не дозволить собі такого щодо братнього народу.
Я пишу ці речі не для того, щоб розплющити вам очі: все це ви і без мене знаєте. Я пишу, аби ви самі переконалися: після такої обробки мізків немає місця для “падіння авторитету”. Там, у нинішньому російському соціумі, нема навіть шкали, за якою можна виміряти рівень путінського авторитету. Він – константа, застигла на максимальному рівні. “Є Путін – є Росія, немає Путіна – нема Росії”…
А це означає, що якщо Зеленський сподівається, що, витіснивши росіян на лінію розмежування 23.02.2022, він зробить Путіна поступливішим через те, що Путін злякається падіння свого авторитету в Росії, то сподівається він даремно. Путін стане поступливішим, тільки коли побачить, що у нього закінчуються ресурси для продовження війни. А це аж ніяк не пов’язано з виходом на якісь конкретні кордони.
Ресурси можуть скінчитися, навіть якщо він стоятиме біля самого Києва (як це було з німцями, які 1918 року стояли за 100 км від Парижа), а можуть бути в надлишку, навіть якщо його відкинуть на кордони 1991 року.
Я кажу банальні речі: після невдалого контрнаступу ЗСУ влітку минулого року почалася війна на виснаження. І в цій війні лінія фронту не має жодного значення. Важливий лише військовий та економічний потенціал сторін.
Стосовно нашого випадку можна впевнено сказати, що атаки українських безпілотників на російські НПЗ наближають перемогу України набагато швидше, ніж бої за село Гадюкине з п’яти дворів, під час яких нищаться сотні людей, тонни боєприпасів і десятки одиниць бронетехніки.
І ці повітряні нальоти спонукають Путіна до конструктивних перемовин значно сильніше, ніж будь-які перемоги на полі бою. Досі, до речі, так і немає остаточної відповіді на запитання, що призвело до перемоги над Гітлером: Сталінградська та Курська битви чи американські бомбардування НПЗ у Плоєшті та металургійних заводів у Рурі?
Тому Зеленському зовсім не треба встановлювати самому собі межі, досягнувши яких він вважатиме за можливе почати перемовини з Путіним. Ефективність цих перемовин залежить не від того, де проходить лінія фронту, а від масштабів допомоги союзників, рішучості самих українців битися і від швидкості, з якою витрачається військовий та економічний потенціал Росії.
Я ще згадав, що в “Наказі” патріарха Кирила (Гундяєва) і олігарха Костянтина (Малофеєва) була одна дуже знакова річ: вони оголосили “СВО” “священною війною”. Це дуже кумедно – спостерігати, як ці цинічні й бездарні люди намагаються приладнати старі патерни до нових обставин.
Уже сталінська “Велика Вітчизняна війна” була плагіатом, оскільки відсилала людей до старих образів “Вітчизняної війни 1812 року” і “Другої Вітчизняної” (як дореволюційна пропаганда називала Першу світову). І пісня “Священная война”, що стала майже гімном, теж була плагіатом – пісні з Першої світової.
А по суті, звідки взагалі взявся цей образ “священної війни”? Особливо з вуст глави церкви? Ба! Та це ж пряме відсилання до хрестових походів! Саме так: релігійна війна з невірними. Тому в “Наказі” і фігурує як ворог західний “сатанізм”. А “русскій мір” є таким собі “градом божим”, обов’язок і, як тепер модно говорити, цивілізаційна місія якого полягає у знищенні цього оплоту диявола.
Патріарх всєя Русі фактично проголосив хрестовий похід проти Заходу. Із чим ми його і вітаємо. Цікаво, а мусульмани, які перебувають у лавах російської армії, розуміють, у якому такому “ґазаваті” вони беруть участь? І чи їхня ця “священна війна”?
У притаманному російській пропаганді какофонічному стилі Путін заявив, що йому й на думку не спадало воювати з НАТО, і назвав цю ідею “маячнею”. Він прямо сказав: “Те, що говорять з приводу того, що ми збираємося після України нападати на Європу, – повна маячня і залякування свого населення виключно для того, щоб вибивати з нього гроші”.
У мене у зв’язку з цим виникло запитання: а як же хрестовий похід, проголошений “православним Папою” Кирилкою? Усе? Кіна не буде? “Сатаністам” можна розслабитися? Чи як?
Коротше кажучи, вони там уже й самі не знають, чого хочуть. І, схоже, у них усе не так злагоджено, як вони намагаються вдавати. Ми на правильному шляху. Потрібно продовжувати виснажувати ворога – його армію та економіку. І потрібно терпіння. Багато терпіння.
Слава Україні!🇺🇦
Нетаньягу заявив, що підготовка до наступу на Рафах триває і він нічого зупиняти не збирається.
Водночас Ізраїль запропонував арабським країнам спрямувати в сектор Газа свої війська, щоб забезпечити контроль над розподілом гуманітарної допомоги. І взагалі – щоб контролювати ситуацію. Поки що цю ідею розглядає один Єгипет (що теж немало).
А ще ізраїльські ВПС завдали удару по складу зброї та боєприпасів Хезболли в передмісті Алеппо. Сирійська влада вже здійняла ґвалт із цього приводу. Отакі справи.
I❤️🇮🇱
