Минули два роки і 35 днів війни. Фронт за минулу добу нікуди практично не зрушив. І чекати чогось радикального в середньостроковій перспективі не варто. Без мобілізації жодна зі сторін не зможе щось істотно змінити в наявному статус-кво.
Але поки що не видно жодних ознак того, що Росія чи Україна наважилися на цей болючий для влади і народу крок. У Росії зрозуміло, від кого це залежить, а от в Україні питання зависло у Верховній Раді.
Це було дуже знаково, коли вчора Верховна Рада, вислухавши виступ голови Національної асамблеї Франції Яель Брон-Піве і не ухваливши жодного з винесених на голосування законопроєктів (у зв’язку з відсутністю кворуму), пішла на двотижневі канікули.
Я пам’ятаю, з якою люттю у своїх пабліках українські лідери громадської думки прикладали американських конгресменів за те, що вони пішли на точно такі двотижневі канікули, так і не проголосувавши за допомогу Україні. Цікаво, до своїх парламентарів вони будуть настільки ж вимогливі?
Чи тут знайдеться маса поважних причин, оскільки мобілізація (цілком природно) вкрай непопулярна в Україні? Адже не секрет, що ці ж самі лідери громадської думки вище за перемогу у війні ставлять кількість підписників і лайків на своїх каналах.
А підштовхуючи владу до проведення додаткової мобілізації (з неминучим для цього зниженням віку мобілізованих), можна втратити аудиторію, а з нею – і скромні (або нескромні) доходи від своїх пабліків.
Утім, я вже сто разів писав про те, що, вимагаючи від Заходу зброї та грошей, Україна повинна показати свою готовність до продовження боротьби. А зробити це вона може лише в один спосіб – провести мобілізацію і хоча б частково ротувати й поповнити новими силами свою змучену безперервними боями армію. Мені здається, це настільки очевидно, що навіть ніяково про це весь час нагадувати.
Мені весь час кажуть, що Зеленський не може піти на переговори про перемир’я, бо за це народ порве його на клапті. Але що йому робити? З одного боку, цей народ відмовляється йти на війну, а з другого – вимагає від Зеленського безумовного продовження війни до повної перемоги над агресором. Та як це зробити в реальному і жорстокому світі, а не в красивих фантазіях українських ура-патріотичних крикунів, невідомо…
Ви вже, дорогі українці, як то кажуть, визначтеся: або хрестик зніміть, або труси вдягніть. Або з розумінням поставтеся до мобілізації, або не вимагайте нищівного розгрому ворога і вигнання його за свої межі.
Я, до речі, тихо підозрюю, що основна маса “розривачів Зеленського на клапті” комфортно влаштувалася у Європі і, зробивши героїчне обличчя й замотавшись в український прапор, звідси вимагає продовження бенкету. Якось воно так… Утім, гаразд, мені самому все це вже набридло, краще облишу цю тему.
У Москві під головуванням патріарха Кирила і за найактивнішого сприяння православного олігарха Костянтина Малофеєва відбувся Всесвітній російський народний собор. Він ухвалив абсолютно гротескний документ під назвою “Наказ”.
У ньому вкотре повторюється стара жуйка про те, що “русскій мір” не має кордонів і що вся Україна має стати російським протекторатом, та інша вже відома нам до дрібниць російська націоналістична й імперіалістична балаканина, яку зараз, на третій рік війни з Україною, сприймають як маячню хворої людини.
Ну, люди добрі, який у дідька “русскій мір” без кордонів, який, трясця, протекторат, коли вся ваша “велика й непереможна” армія за весь час війни так і не змогла просунутися вглиб території супротивника глибше, ніж на 100 км? Припустімо, у Москві ви ще можете грізно зводити брови і розмахувати картонними мечами, але за її межами всі давно зрозуміли ціну вашим погрозам і межі ваших можливостей.
Однак мене вразило навіть не це. Найважливішим, на мій погляд, був акцент на необхідності відродження традиційних цінностей і традиційної багатодітної сім’ї. На боротьбі з абортами та західним сатанізмом.
П’ятірочка!
І хто ж нас закликає відродити традиційну багатодітну сім’ю? Кирило, у якого зроду сім’ї не було (і не буде) і який живе з кількома “троюрідними сестрами” одночасно в одній квартирі? Або православний до мозку кісток Костянтин Малофеєв, який заради виведення з-під санкцій своїх заблокованих в офшорах бабок розлучився з дружиною, з якою прожив у шлюбі 20 років? А як же непорушність православного шлюбу? Як же “і в горі, і радості”? Як же “шлюби укладаються на небесах”? До чого це лицемірство? Навіщо вимагати від народу того, у що ви самі не вірите?
І хто ж у них там зразки для наслідування? Розлучений із дружиною Путін, який проживає з невідомою кількістю коханок, які народили йому невідому кількість дітей? (Я ще не забув жердину для стриптизу й аквадискотеку в нього в Геленджику). Чи холостяк (хе-хе) Володін? Чи, може, “багатодітний” батько Медведєв, якого вистачило лише на одну дитину? Або розлучений уже з другою дружиною Сєчин? Або одружений учетверте Сергій Миронов? Хто ці пастирі, вожді православ’я і проповідники традиційних цінностей?
Але й цього замало! Відродження традиційної багатодітної сім’ї патріарх і олігарх хочуть не просто так, а для того, щоб до кінця цього століття довести чисельність населення Росії до 600 млн осіб. Як вам це сподобається? Поспішаю повідомити цим панам, що запізно пити “Боржомі”: традиційну багатодітну сім’ю вбили більшовики за допомогою ваших друзів-чекістів під час колективізації та Голодомору. І повернути все це назад неможливо, адже зруйновано саму тканину того народного життя і сьогодні відродження такої сім’ї – безвідповідальна утопія.
Вирішити демографічні проблеми Росії можна лише в один спосіб: усіляко заохочуючи міграцію. Але що ми бачимо в “Наказі”? Абсолютну ксенофобію! Заклики покінчити з мігрантами і видворити їх зі “Святої Русі”. Сьогодні кожен, хто закликає покінчити з міграцією в Росію, її ворог, оскільки він хоче, щоб Росія позбулася останнього шансу на відродження… Ой, гаразд, знов я захопився!
Нещодавно Сирський дав своє перше інтерв’ю. Мені воно сподобалося. Він був стриманий і беземоційний. Це мені завжди імпонує в людях. (Може, тому що я сам не такий?). Але не це важливо. Важливо, що він сказав дві ключові речі. Перша: боєприпасів стало більше і найскладніший етап війни позаду. Друга: мобілізувати в ЗСУ потрібно значно менше від спочатку заявлених півмільйона осіб.
Наприкінці хочу сказати, що сьогодні Німеччина виділила Україні черговий транш військової допомоги, в якому знову зазначені боєприпаси і військова техніка. Нагадаю, що попередній транш було виділено 19 березня. Хотілося б, щоб українці навчилися все-таки відрізняти справжніх друзів і партнерів від балакунів і кон’юнктурників.
Слава Україні!🇺🇦
Про Ізраїль – уже завтра. Сил нема.
I❤️🇮🇱
