Заздрю пані Шульман: її Навальний “викупив у цієї ганьби”. А ось мене – ні. Я, як і всі росіяни, які займалися громадською діяльністю в останні десятиліття, відповідаю за її результати або їх відсутність. І це дійсно ганьба.
Ми не змогли перешкодити фашизації своєї країни і підготовці агресивної війни. Ми відповідальні за смерті і страждання людей в Україні. Можливо, Шульман і не соромно розмовляти з “ситими європейськими особистостями” (вона, мабуть, недоїдає, користуючись їхньою гостинністю, звідси й сарказм), а мене ганьби під час таких розмов ніхто не позбавив.
Гарантовано позбавлені почуття ганьби за дії своєї країни тільки ті з росіян, хто зараз воює проти неї в Україні, сидить у російських в’язницях, продовжує в Росії в підпіллі або відкрито протистояти режиму, ризикуючи свободою. Я до них не належу. І ховатися за трагічну смерть Навального не хочу. Звісно, це дуже зручно, “корисно і хитро”. Але кожен відповідає за себе.
Використовуючи відомий інтернет-мем, можна сказати, що ми “просрали всі полімери”. Поки одні базікали про якісь сплячі інститути і називали відверто фашистський режим гібридним, а інші грали в маніпулятивні політтехнології, режим підготував божевільну агресивну війну, що загрожує світовою катастрофою. Усі вікна можливостей якось зупинити монстра і в 90-ті, і в 2011–2012 роки, і пізніше “ми протринділи, проговорили, пролузгали, пропили, проплювали”. За інерцією продовжуємо базікати і зараз, дехто навіть продає свою заспокійливу балаканину залежним від неї балачкоспоживачам…
І це справді ганьба.
