Таке відчуття, що владу в Росії захопили латентні гомосексуали, які витіснили свою природну орієнтацію і стали гомофобами. Тільки вони можуть сприймати демонстрацію голого чоловічого тіла і член у шкарпетці як пропаганду ЛГБТ. Побачили голого дядька, збудилися, злякалися власних бажань, вирішили, що їх спокушають, пропагують вступити в гомосексуальні стосунки, розлютилися (прикро ж, дуже хочеться, а не можна!) – і все, звинуватили голого в гей-пропаганді.
У натурала чоловіча нагота жодної асоціації з ЛГБТ викликати не може. Але вони – витісненці-невротики.
Крім жартів, загострений, патологічний інтерес Путіна до гей-тематики, який раніше виражався в нав’язливих жартах, а зараз формує державну політику, видає в ньому людину, яка витіснила свою природну гомосексуальність і стала гомофобом.
Нижче мій старий текст, у якому я про це пишу докладніше.
“Фрейд вважав, що в застереженнях і спонтанних жартах проявляються “невирішені підсвідомі конфлікти і витіснені бажання”. Звичайна гетеросексуальна людина не стане постійно жартувати на “голубу” тему. Путін же повторює гомофобні жарти із завидною регулярністю. Вочевидь, ця тема для нього дуже гостра, з нею пов’язані якісь проблеми, страхи, витіснені бажання. Можливо, звідси і така патологічна таємничість в особистому житті.
В останніх жартах Путін підозрює геїв у тому, що вони погрожують йому та оточуючим сексуальними домаганнями. Нещодавно продемонстрував упевненість, що будь-який гей, опинившись із ним в одному душі, буде до нього чіплятися, і про всяк випадок нагадав про свою борцівську кваліфікацію: “Я би вважав за краще не ходити в душ із геєм. Навіщо його провокувати? Ви ж знаєте, я майстер із дзюдо”.
І ось черговий перл: “Блакитних мундирів” туди, куди він (Порошенко) збирається, більше, ніж у нас. І нехай він не розслабляється особливо. А то як би чого не сталося. Нехай уважно роззирається навкруги”. Тут відбувається типове перенесення власного страху на іншого, в даному випадку – на Порошенка. Мовляв, я знаю про небезпеку зґвалтування гей-європейцями, а цей наївний простачок ще ні.
Таким чином Путін демонструє свій підсвідомий страх перед геями, а якщо копнути глибше – перед власними гомосексуальними фантазіями, які він водночас витісняє та видає гомофобними жартами.
Особисті психологічні проблеми – приватна справа кожної людини. І путінських тарганів у голові не варто було б обговорювати. Але, на жаль, проблеми диктатора стають проблемами його країни. Путін – невротик, який усе життя витісняє і приховує від оточуючих свої справжні бажання, страхи і нахили. Люди такого типу схильні до брехні і невмотивованої агресії, що стали основою політики путінського керівництва Росії.
Саме підсвідомі страхи, що мають сексуальний підтекст, формують ставлення Путіна до Заходу. Він начебто боїться бути ним зґвалтованим, тобто поставленим у пасивну, підпорядковану, принижену позицію сильнішими у військовому та економічному плані західними країнами. Узагалі всю світову політику він сприймає як садо-мазохістські стосунки, де партнери (вони ж потенційні садисти й ґвалтівники): “Будуть завжди прагнути до того, щоб посадити… на ланцюг. А як тільки вдасться посадити на ланцюг, вирвуть і зуби, і кігті”.
Путін назавжди лишився слабким підлітком із бідної сім’ї, який пішов у дзюдо, щоб захистити себе від постійних принижень (а на підсвідомому рівні, можливо, і від фобії гомосексуального зґвалтування, яке в радянському суспільстві було цілком реальним – наприклад, в армії або в’язниці)”.
Я не буду обговорювати тут багаторічні чутки про педофілію Путіна. Для такого серйозного звинувачення необхідні залізобетонні докази, яких поки що немає. Але про великі проблеми в сексуально-психологічній сфері він періодично несвідомо проговорюється сам.
