Не знаю, чи було це свідомою провокацією. Швидше за все, ні. Але суспільна реакція спрацювала саме так, ніби це було провокацією.
Історія прозвучала з подачі російської активістки, яка зараз мешкає у Литві. Сюжет: літню російськомовну жінку принизили в автобусі. Кілька міцних чоловіків вирвали в неї телефон і почали ображати.
Ця історія презентується як русофобська. А на захист жінки, на думку авторки та вільних чи мимовільних провокаторів, мають стати російські опозиціонери, особливо емігрантська спільнота. Й емігрантська спільнота в особі окремих персон відреагувала. А дарма.
Історія не політична. Це звичайне хуліганство. Кричати про русофобію в країнах Балтії (далі скрізь) було заведено у маргіналів-нацболів, які вже точно озвучували просистемний меседж.
Цей прецедент перебуває у віданні правоохоронних органів. Це їхня сфера, аж ніяк не політиків. Говорити на його основі про будь-яку русофобію – провокація чистої води.
І так, справжня русофобія в Росії, а не в Литві. Запам’ятайте, а краще запишіть.
