Минув один рік і триста два дні війни. На фронті за минулу добу, судячи з карт ISW, нічого суттєвого не сталося. Росіяни обстріляли українські міста. Зокрема, Херсон. Загинули люди…
Нищити людей напередодні Різдва… Це ж які треба мати “традиційні цінності” за душею? Утім, гаразд. Це вже навіть трохи вульгарно – журитися з приводу аморальності Путіна і його війська. За минулі роки можна було б уже звикнути до цього і не заламувати щоразу руки.
Не обурюємося ж ми з приводу аморальності клопа, який смокче нашу кров, і не ображаємося на скаженого собаку за те, що він нас кусає. З ними ми чинимо по-іншому і не витрачаємо даремно своїх нервів на голосіння щодо відсутності в них совісті або хоча б сорому.
Ми знаємо, що з ними не домовитися, не переконати в тому, що вони обрали шлях, який веде їх самих до неминучої загибелі. Ми знаємо, що це марно. Який сенс говорити Путіну, що він буде лизати розпечені сковорідки в пеклі? Йому його кишеньковий піп Гундяйка говорить інше. Той, Гундяйчин, бог йому зрозуміліший і ближчий. Тому божку відсип бабла, а він тобі за це всі гріхи й пробачить. Просто і зручно. І нічого голову ламати!
А ви йому: свобода волі, Страшний суд, Божі заповіді… Це все коли ще буде, і чи буде взагалі… А може, правий Ленін: “Життя – це спосіб існування білкових тіл” – і нічого більше… Сенс життя в експансії. Більше трахнути баб, більше бабла набрати, більше людей підпорядкувати собі. А потім сконати й піти в небуття. Просто раз – і вимкнули, наче телевізор. І вмить усе припинилося…
Ось такі в мене різдвяні думки в голові бродять. Про Путіна і його банду. Знаєте, що я скажу? Неспроста газети пишуть, що він хоче перемир’я. Ой неспроста. Щось там у нього недобре в його господарстві. Якийсь там край наближається.
Ну от з якого дива йому пропонувати перемир’я, якщо в нього з кожним днем стає дедалі більше солдатів, танків, гармат, снарядів і всіх інших причиндалів? Але ж саме в цьому запевняють нас не лише російські, а й західні медіа. Нестиковочка, як бачите…
Думаю, як там не зростає його ВПК, а все одно потреби фронту він не покриває. І, так чи інакше, ЗСУ вибивають його техніки більше, ніж встигає поставити у війська путінська промисловість. До речі, з цього випливає те, що ніякого бурхливого зростання російського ВВП немає. Адже якщо я виготовив танк, то це плюс до ВВП. А якщо мій танк згорів, то це мінус від ВВП. А цього вирахування російський Держкомстат якраз і не робить… А якби робив, то і цифри були б інші. Набагато скромніші.
Ось пишуть, що навіть з урахуванням зростання виробництва і північнокорейського “підігрівання” у росіян знову починається дефіцит снарядів. І начебто скінчитися вони мають через один квартал, максимум до літа. І так за багатьма позиціями. І по танках не встигають вони заповнити свої втрати, і по іншій бронетехніці.
Тут ось тільки за два дні українці чотири Су-34 збили, не рахуючи інших типів літальних апаратів. Це ж не жарт! Кожна така “сушка” коштує близько 45 млн $. Такими темпами за півроку можна всієї авіації позбутися…
А Нідерланди вже оголосили, що цього тижня поставлять в Україну першу партію F-16. Усього 18 літаків. А Росія за рік(!) виготовляє лише 14 Су-34. Ось така, розумієш, арифметика про басейн із двома трубами…
Як тут не почати посилати сигнали щодо перемир’я? Поки перемир’я буде йти, можна накопичити снарядів, літаків і танків. І потім, з новими силами, знову накинутися на бідну Україну. Ось і такі в голові в мене “різдвяні” думки гуляють. Про мир у всьому світі…
Що ви говорите? Пєсков заперечує, що Путін посилає “сигнали” про перемир’я? А навіщо мені Пєсков, якщо я сам, на власні вуха, чув це від Путіна вже разів десять за останні кілька місяців? Мені навіть здалося, що він злегка переборщує з цими своїми “миротворчими” сигналами. Так що все це неспроста, ох неспроста…
Я тут трохи послухав Арестовича. І, знаєте, що скажу? Здається, він… Як би це м’якше висловитися? Скажімо так: неправий.
Ось коли він розповідає про необхідність замиритися з Путіним, я його чую. Не те, щоб я був із ним повністю згоден, але я чую його аргументи, і мені зрозуміла його позиція. Я вважаю, вона має право на існування. У ній є якийсь сенс: не будуть гинути люди, з’явиться час набратися сил, видихнути, отримати більше зброї від Заходу, гарантій тощо. Я і сам виступав за мир за схемою “земля в обмін на гроші”.
Так само, коли він говорить про гнилість і зраду Заходу. Тут я з ним, знову ж таки, не цілком згоден, але визнаю силу його аргументів. Їхню емоційну справедливість. Я розумію образу і розчарування українців, які малювали собі зовсім іншу картину. Інша справа, чи була ця картина реалістичною і чи не були ілюзії українських обивателів результатом роботи таких самих пропагандистів, як сам Арестович…
Але коли він каже, що потрібно об’єднатися з Путіним і спільно “пред’явити” Заходу, – тут я впираюся в стінку. Далі я з ним не піду. Для мене цей шлях неможливий. Я вважаю, що цією своєю пропозицією Арестович або виказав якусь свою дуже важку психічну хворобу (травму?), або банально переметнувся до Путіна.
Ні, ну справді: за що він хоче “пред’являти” Заходу? За що він збирається відправляти “російсько-українського ведмедя” класти свою лапу на Східну Європу і Німеччину? За те, що ці країни прихистили мільйони його співвітчизників і утримують їх власним коштом уже майже два роки? За те, що вони зазнали величезних збитків, відмовившись від торгівлі з Росією на знак солідарності з його Батьківщиною? За те, що два роки утримують його країну? Платять пенсії, зарплати всім держслужбовцям, фінансують опалювальний сезон, постачання продовольства тощо? І до того ж виділяють українській армії зброї на мільярди доларів. І все це, в основному, безкоштовно, з чистої солідарності, не маючи жодних письмових зобов’язань…
І з ким він збирається об’єднуватися для такої “експедиції”? З тими, хто вбивав його співвітчизників у Бучі? Хто бомбив Маріуполь? Хто вбив і покалічив сотні тисяч українців? Причому абсолютно без причини. За відсутності мінімальних резонів. Просто за примхою одного жлоба і покидька, який переситився владою!
І головне: навіщо? Навіщо, об’єднавшись зі своїм учорашнім мучителем, нападати на своїх друзів, які тобі нічого, крім добра, не зробили? З якою метою? Пограбувати їх? Змусити на себе працювати?
Тобто я об’єднаюся з ворогом моєї країни і вбивцею моїх співгромадян і нападу на моїх друзів, тільки лише тому, що, на мою думку, ці друзі не надали мені тієї допомоги, на яку я розраховував? Тобто якусь допомогу вони, звісно, надали, але мені цього здалося замало – і я вирішив їх провчити?
І взагалі, я довго обирав сторону, до якої приєднатися, нарешті обрав Захід, та ось прикрість: помилився! Захід виявився слабшим, із ним не розживешся… Треба було обрати путінську Росію! Тому я тут швиденько перебіжу на бік сильнішого, і ми з ним удвох цей самий Захід швиденько відіб’ємо…
А те, що від рук цього мого нового (насправді – старого) “друга” загинули мої співвітчизники і міста моєї країни лежать у руїнах, так це плата за мою дурість! Нема чого було кидатися: були ми у сфері впливу Москви, і не треба було нам ніякого європейського вибору та інших дурниць! Нам і тут приємно: тепло і сиро…
Моя відмінність від Арестовича полягає в тому, що мій вибір свободи і демократії обумовлений моїм власним переконанням у тому, що я за будь-яких умов віддаю перевагу свободі і демократії. І в радості, і в горі. І в багатстві, і в злиднях. Навіть якщо весь світ відвернеться від ідеалів свободи, я все одно залишуся їм вірним. І мені начхати, що це може виявитися немодно або ще з якихось причин люди перестануть це “носити”.
Його ж вибір свободи і демократії зроблено за умови, що в обмін на цей вибір на нього проллється золотий дощ західних грошей. А якщо він не проллється, так і вибір цей дурний. І краще повернутися до Путіна під його ласкавий газовий дощик і стояти там, обожнюючи в усі лопатки “традиційні цінності” “окремої цивілізації”…
Я все ж думаю, що більшість моїх читачів зі мною, а не з Арестовичем. І праві ми, а не він. І саме тому, що ми праві, допомога все одно прийде. І рівно стільки, скільки потрібно для перемоги. І тому перемога буде за нами.
Слава Україні!🇺🇦
Сьогодні вже немає сил писати про Ізраїль. Усе-таки різдвяна ніч… Прошу мене пробачити. Але, тим не менш, саме в цю ніч я зобов’язаний і хочу сказати: я люблю Ізраїль і мрію про мир на Святій землі.
I❤️🇮🇱
