Заборона ЛГБТК+ Верховним судом Росії – злочинна дія путінського режиму. Мета її абсолютно прозора – це ще один механізм утримання, за всяку ціну, влади в руках Путіна і його оточення. У Росії немає ніякої гомофобії, крім штучно нав’язаної новими “законами” і державною пропагандою. Росія – не дика країна, і в ній не дикі люди. Але в ній дика, архаїчна влада, що нав’язує суспільству відсталість.
Зрозуміло, що путінська державна гомофобія суперечить і російській традиції, і формальним положенням чинної російської Конституції. У ній, мов у краплі води, відбивається все будівництво особистої диктатури. Якби не було фальсифікованих виборів, у парламенті не могли б опинитися неадекватні кликуші на кшталт мілонових-мізуліних. Якби Верховний суд не був би, протягом багатьох років, розібраний по частинах, а Конституційний суд не самознищився, то вочевидь незаконні “закони”, проведені парламентом, були б скасовані.
І справа не лише в системі державної влади. Якби не війна і політичні репресії, з країни не було витиснуто всіх відомих письменників, діячів науки і культури, то в суспільному дискурсі не могла б домінувати нечисть на кшталт Соловйова-Кисельова-Прилєпіна. Якби не було заборонено громадську діяльність, то, звісно, телевізор і стадіони були б заповнені не шаманами, а тими, хто по-справжньому популярний: молодше покоління і ті, за ким стежать десятки мільйонів у молодшому поколінні, абсолютно нормально й адекватно сприймають ЛГБТК+ людей.
Утім, є в цьому рішенні і промінь надії. У гонитві за владою та наживою Путін і його нечисть продовжують війну не просто проти Росії в цілому. Вони воюють проти десятків мільйонів молодшого покоління. Звісно, такі війни, буває, виграють “старі”: досить подивитися на Іран. Але набагато частіше правда, прогрес – усе хороше – зрештою перемагає.
