Минув один рік і двісті сорок шість днів війни. Карти ISW сьогодні практично нічим не відрізняються від учорашніх. Хоча це, звісно, не означає, що на фронті встановилося деяке затишшя. Ні, тривають інтенсивні позиційні бої (особливо в районі Авдіївки), але жодна зі сторін не може досягти бодай якогось помітного успіху, незважаючи на всі свої зусилля.
Новий спікер Палати представників республіканець Майк Джонсон заявив в інтерв’ю Fox News, що допомога США Україні та Ізраїлю ухвалюватиметься двома різними законопроєктами, а не одним, як пропонував Білий дім.
Конкретно він сказав, що “ми збираємося розглянути окремий законопроєкт про фінансування Ізраїлю, це необхідна і невідкладна потреба… У світі відбувається багато речей, на які ми повинні реагувати, і ми будемо це робити, але зараз те, що відбувається в Ізраїлі, вимагає негайної уваги… Я вірю, що це буде підтримано обома партіями, і буду дуже наполягати на цьому”.
Чим усе це загрожує, я думаю, пояснювати не потрібно. Не знаю, чи можна вже говорити, що тема війни України і Росії пішла зі сфери інтересів Америки і її засунули кудись далеко. Напевно, все не так безнадійно і цю тему ще можна “реанімувати”. Але це нк станеться саме по собі. Особливо на тлі подій на Близькому Сході. “Реанімацією” потрібно займатися.
Не знаю, чи розуміють це українські вожді в Києві (на Банковій) і чи усвідомлюють вони, що ніхто, крім них, цим займатися не буде, але, на мій погляд, це очевидно їхнє завдання. Їхнє, і більше нічиє.
Арестович, коли ще грав за команду Зеленського, своїми мотиваційними сеансами завів українське суспільство в оману щодо ролі, яку відіграє Україна у світі, і того, як Захід сприймає свої відносини з нею.
Лейтмотивом української пропаганди була і є теза про те, що Україна захищає Захід від путінських орд і тому Захід мусить(!) їй допомагати, якщо не хоче воювати з Путіним сам. Варто тільки Україні програти, як російські варвари одразу ж увірвуться в мирну й боягузливу Європу і завоюють її за дві секунди. Захід це розуміє і тому без розмов дасть нам усе, чого ми захочемо, аби ми далі захищали його від Путіна. Україна – “донор безпеки” і головна військова сила Європи.
Я не буду сперечатися з цими тезами. Можливо, так воно і є, українці правильно сприймають ситуацію. Але Захід її так не бачить. І я вже багато разів писав у своєму щоденнику: якщо Україна хоче, щоб Захід дивився на цю війну її очима, вона має переконати Захід у своїй правоті.
Нещодавно в інтерв’ю українській журналістці я почав говорити про те, що допомога Заходу полягає не лише у військових поставках, а й у великій кількості просто грошей, які він дає Україні, щоб не розвалилася сама її держава як бюрократична машина.
Після чого вона мене перервала й сказала, що так і має бути, оскільки Захід зобов’язаний давати Україні гроші в силу союзницьких зобов’язань. Я, щиро кажучи, навіть сторопів від такого повороту в розмові, оскільки у Заходу немає жодних союзницьких відносин з Україною, а отже, жодних зобов’язань.
Тільки зараз почалося лиш обговорення(!) гарантій безпеки для України з боку Заходу, що й стануть прообразом майбутніх союзницьких відносин.
Але українське суспільство налаштоване інакше! Мене місяць тому один молодий одесит на абсолютно серйозно запевняв, що оскільки під час Майдану-2014 Нуланд роздавала “печеньки”, то тим самим вона від імені Сполучених Штатів Америки взяла на себе зобов’язання взяти Україну під крило і захищати всіма своїми авіаносцями й бомбардувальниками.
Повторюється історія з Будапештським меморандумом: українці вірять своїм пропагандистам, а ті їх вводять в оману щодо наявності/відсутності якихось зобов’язань перед Україною.
А тим часом правда в тому, що Україна стала жертвою путінської агресії в становищі, коли в неї немає жодного(!) союзницького договору ні з ким і вона не входить до жодного військового союзу. (До того ж Путін напав на Україну не раніше, ніж вона фактично повністю розпродала всю свою зброю і розвалила свій ВПК).
За таких обставин Захід сприймає свою допомогу Україні як чисту, безпримісну благодійність, форму, зміст і терміни якої він може визначати на власний розсуд, аж до того, що в будь-який момент він її може зовсім припинити.
Що ж стосується того, що Захід страшенно боїться путінського нападу і дуже радий тому, що Україна його від цієї агресії захищає, то вступ Фінляндії до НАТО, по-моєму, остаточно спростував цю тезу.
Адже якби Захід так боявся Путіна, то він не став би лізти на рожен і вкотре “рухати НАТО на схід”, скорочувати “підлітний час” і що там іще з пропагандистського арсеналу є, чого “боїться” Захід?
І адже у випадку з Фінляндією Україна ніяк не змогла б прийти на допомогу боягузливому Заходу. Йому б довелося весь удар путінської агресії прийняти на себе. І отже, він у цьому випадку або не бачив для себе великого ризику, або був до нього готовий.
Я не бачу в цьому великої катастрофи для України. У будь-якому разі, цієї миті. Але якщо цей драматичний розрив у розумінні взаємних стосунків в України із Заходом посилюватиметься, то це може для України погано скінчитися. Україна повинна подивитися на себе очима Заходу і зрозуміти, чого той від неї хоче.
Дорогі українці! Ви не змусите Захід грати за вашими правилами. Це утопія. Або ви будете грати за його правилами, або Захід втратить до вас інтерес. Ну буде кордон НАТО з Росією проходити по кордону Польщі. І що? Проходить же він нині по кордону Фінляндії, Естонії та Латвії. І нічого начебто. Без особливих ускладнень.
Захід каже: боріться з корупцією. Так, звісно, неодмінно… А віз і нині там. Півтора року обіцянок і клятв. А на виході – жодної реформи правоохоронної системи. Але ж обіцяли, клялися, прописали всі кроки…
Захід каже: не розпорошуйте сили. Навіщо вам наступ на Бахмут? Зосередьтеся на півдні. Мовчать. Тихою сапою гнуть свою лінію. Витрачають сили. У результаті не наступають ні там, ні там. Але все одно: морду лопатою і жодних висновків. Тільки нескінченні крики: дай танки, дай ракети, дай літаки!
Захід каже: виробляйте самі хоча б міномети і снаряди. Так, звісно, ось ми зараз, негайно, цієї хвилини. І вже півтора року – практично нуль.
І далі – те саме: із призовом, із поповненням, із дезертирством… Жодних проблем не визнають, нічого змінювати не збираються, кругом праві. І тільки: дай, дай, дай.
А Зеленський приїхав виступати до Нью-Йорка на ГА ООН і презентує “план Зеленського” – програму глобальної перебудови світу та “урочистий комплект” з вирішення всіх проблем людства, від локальних воєн до екології.
Дозвольте: цей той самий хлопець, який нещодавно з простягнутою рукою ходив, у якого чверть населення – біженці, 50% бюджету покриває західна допомога, а держава за індексом сприйняття корупції перебуває на 122-му місці? Серйозно? Можна ми його не будемо слухати? Це ж якийсь цирк…
А правда полягає в тому, що за ВВП на душу населення (за ПКС) Україна ще до війни була на рівні Єгипту, Тунісу і Шрі Ланки. Удвічі(!) нижче за найбіднішу європейську країну – Болгарію. А за кількістю тільки офіційних(!) мільярдерів випереджала всі ці країни, разом узяті. Тепер зрозуміло, чому такий бандит, як Путін, не міг пройти повз, не спробувавши вас захопити?
Слів немає: Путін жахливий злочинець. Українські солдати – видатні герої, які борються за свою країну. Але, будь ласка, більше адекватності, будьте розсудливі. Слухайте тих, хто хоче вам добра. І хто добровільно допомагає вам у скрутну хвилину. Не дуже довіряйте собі. У вас було тридцять років, щоб побудувати прекрасну країну. Стартові умови були не гірші, ніж у сусідньої Польщі. Ви були індустріально найрозвиненішою республікою СРСР. І тепер де Польща, а де ви…
“Може, щось у консерваторії поміняти?”. Може, не треба так беззастережно вірити у свою безумовну компетентність у всьому? Якщо вам кажуть: не варто наступати на Бахмут – може, послухати? Скільки ще потрібно втратити солдатів, щоб до вас нарешті дійшов істинний масштаб військового генія генерала Сирського (або хто там за ним стоїть)? Вам Дебальцевого було мало?
Гаразд, проїхали… Тут у Махачкалі стався єврейський погром. Що й потрібно було довести. Євреї їм погані: ображають мусульман. Мене завжди вражав цей вузькоспрямований гнів: тільки на євреїв. А коли Путін у Сирії бомбив Алеппо, Махачкала мовчала… І коли десятиліттями китайці знищують уйгурів, теж ані звуку. Чи вони не мусульмани?
А річ от у чому: через ФСБ надійшла команда муллам у мечетях, і ті почали антисемітську проповідь. Прості молоді дагестанці, які свято вірять муллам, побігли “бити жидів – рятувати Росію!”.
Наступний крок – дресирований Берл Лазар кинеться в ноги Путіну: захисти, батечку-царю! Той суворо зиркне, прикрикне, тупне ніжкою. Посадять із десяток стрілочників. І ось уже летить телеграма вдячності від Нетаньягу… Справа в капелюсі, Путін – захисник євреїв. Репутацію, що похитнулася через підтримку ХАМАС, – відновлено. Дешево і сердито.
Дорогі євреї, не ведіться на цю дешеву виставу. Путін – ворог євреїв та Ізраїлю. Путін – ворог України. Путін – ворог людства. Він – головне джерело зла.
Наша справа – права. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.
Слава Україні!🇺🇦
I❤️🇮🇱
