Альфред КОХ: “Усім уже остогид цей облізлий упир, а ніяк його не приберуть”

Минув рік і двісті п’ять днів війни. Тепер уже й карти ISW показують, що Кліщіївка (південніше Бахмута) перейшла під повний контроль ЗСУ. Під час останніх боїв у цьому районі, зокрема, під час взяття Андріївки, було практично повністю знищено 72-ту мотострілецьку бригаду російської армії.

Крім цього, сильно постраждала 31-та десантно-штурмова бригада росіян. Власне, це вона не змогла витримати натиск 3-ї штурмової бригади ЗСУ, яка через її сектор оборони і увійшла в Андріївку. Сьогодні стало відомо, що командир цієї самої 31-ї десантно-штурмової бригади, полковник Андрій Кондрашкін, загинув у бою за Андріївку.

Півтора року провоював десантник, починав війну ще з висадки в Гостомелі, і – фсьо… Похорон, вінки, салют, біла “Лада”. Взагалі, в боях за Андріївку, як зараз стало відомо, було знищено велику кількість командного складу 57-ї, 72-ї, 85-ї мотострілецьких і 31-ї десантно-штурмової бригад ЗС РФ. Тож салюти незабаром загримлять у багатьох містах і селах Святої Русі… І полетять білі “Лади” назустріч вдовам. І залишаться діти-сироти, і будуть вони тепер до кінця життя бачити лише портрети своїх батьків. Красивих, молодих, у військовій формі та з орденами…

І всі ці похорони і трупи потрібні лише для того, щоб продовжував жити і правити Росією маленький паскудний дідок, брехун і балабол, невіглас і боягуз, злодій і вбивця. Який сам себе, зрозуміло, вважає фігурою, що не поступається за масштабом Наполеону…

Цікаво, він читав “Кодекс святої Єлени”? Навряд чи… Він узагалі не читає. Йому все більше розповідають. То Ковальчуки, то Мединський, то митрополит Тихон (Шевкунов). Це вони йому про генетичну зброю і про “Росія ніколи ні на кого не нападала” розповідають. Який уже тут, прости Господи, Наполеон. Адже там треба буде правду розказати і про Бородіно, і про зраду Олександра Першого…

Властитель слабый и лукавый,
Плешивый щеголь, враг труда,
Нечаянно пригретый славой,
Над нами царствовал тогда…

Як усе страшно для Росії складається. Усім уже остогид цей облізлий упир, а ніяк його не приберуть. Бояться. Бояться навіть не його, а один одного. Не вірять одне одному, побоюються, що зрадять, побіжать і настукають. А можливо, не побоюються навіть, а твердо знають, що зрадять і настукають. Хіба ж вони не знають ціну одне одному? Це ж “найкращі люди міста”… Дракон їх довго підбирав.

Добірний народець. Зрадник на стукачі, донощик на провокаторі. Усі пов’язані. Усі по вуха в крові та грабунку. Ненавидять один одного, а нічого – терплять. Хто перший зморгне – того й розірвуть. Помри сьогодні, а я – завтра. Ось така петрушка, милі мої… Тому і йдуть труни, і йтимуть ще довго… Якщо їх ЗСУ не зупинить, самі вони – не зупиняться.

З Вашингтона і Берліна надходять суперечливі сигнали з приводу ATACMS і TAURUS. То якісь неназвані джерела в Білому домі повідомляють, що на зустрічі Зеленського з Байденом це питання вирішуватися не буде, то, навпаки, держсекретар США Блінкен і глава німецького МЗС Анналена Бербок на спільній пресконференції за результатами спільних переговорів випромінюють оптимізм із цього приводу і дають зрозуміти, що рішення не за горами.

Ба більше: Блінкен на цій пресконференції зробив, по-моєму, сенсаційну заяву. Він, коментуючи можливість надання ракет ATACMS, зазначив, що те, як українці використовують цю зброю, “це їхня справа” і що “вони самі мають ухвалювати рішення щодо того, що може бути найефективнішим у відновленні їхньої територіальної цілісності. Згідно з нашою політикою, ми не заохочуємо і не дозволяємо використовувати наші системи озброєнь за межами України. Але, знову ж таки, це рішення України”.

Це кардинально відрізняється від колишньої позиції США та Німеччини. Раніше вони в ультимативній формі вимагали від України гарантій незастосування переданої їй зброї по території Росії. І навіть збиралися вносити в ракетні комп’ютери та їхнє програмне забезпечення якісь коригування, що виключають у принципі можливість стрільби ними за межі України. І ось на тобі: виявляється вони лише цього “не заохочують”, але, в принципі, це рішення самої України як їх застосовувати.

Залужний, почувши це, згадав, напевно, старий анекдот про поручика Ржевського: “И тут мне пошла такая карта!”. Він-то точно знає, як їх застосовувати, щоб знищити на території Росії інфраструктуру, що обслуговує цю війну: нафтобази, НПЗ, залізничні вузли, аеродроми, мости, підстанції…

Усе в радіусі 500 км буде в досяжності. А без палива танк – купа металу. І “Урал” із “КАМАЗом” не поїдуть, і літак із гелікоптером не полетять, і корабель у море не вийде… Багато Путін навоює з логістичним плечем понад 500 км в один кінець? Який удар для старого…

Пора діставати із запою Дімона Медведєва, щоб той знову настрочив який-небудь зубодробильний пост про те, що ядерний удар по центрах ухвалення рішень неминучий. Ні, ну а що? Що ще залишається проти такого віроломства, окрім як лякати ворогів дімонівськими висерами? Прямо навіть руки опускаються…

Коротше, чекаємо результатів поїздки Зеленського до Вашингтона. Мені дуже хочеться вірити, що там буде ухвалено всі необхідні рішення. Адже наша справа права, тому ворог буде розбитий і перемога буде за нами.

Слава Україні!🇺🇦

Головна / Статті / Думка / Альфред КОХ: “Усім уже остогид цей облізлий упир, а ніяк його не приберуть”