На відміну від тоталітарних режимів минулого, сучасний рашизм не має скільки-небудь оригінальної ідеології (і це особливість мафіозних держав). Усі його скрєпи зводяться до експлуатації та сакралізації слова “перемога” і побудови навколо нього системи ритуалів. Складається ланцюжок нехитрих тез, які мають трактуватися як прагнення до історичної справедливості: Росія перемогла нацизм – Росія велика держава – Росію недооцінюють і дурять – Росії можна все. Будь-які заперечення незмінно наштовхуються на відсилання до героїчного минулого дідів, які воювали.
Але пам’ять про війну, в якій вони брали участь, давно вже перетворена на велику брехню, розпочату Сталіним, виплекану Брежнєвим і розквітлу буйним цвітом завдяки Путіну. Брехня задля самовладдя, репресій та агресії.
1. Окрема Велика Вітчизняна війна – брехня. Була Друга світова, що розпочалася не 22 червня 1941 року, а 1 вересня 1939 року, а закінчилась аж ніяк не 9 травня 1945 року, а 2 вересня. Радянський Союз брав участь у цій війні спочатку на одному боці, потім, не з власної волі, на другому.
2. Принципова ненависть СРСР до нацизму – брехня. Антинацистська й антифашистська довоєнна пропаганда припинилася 1939 року з укладенням пакту Молотова–Ріббентропа, і вогонь непримиренної радянської критики було перенесено на англійців, які “розв’язали війну проти Німеччини”. Антинацистські гасла повернулися тільки з червня 1941 року.
3. Пакт Молотова–Ріббентропа як хитромудрий спосіб відтермінувати напад Німеччини – брехня. Пакт використовувався Сталіним для агресії щодо Польщі, Фінляндії, балтійських країн і Румунії, а не для підготовки оборони СРСР, який у 1941 році виявився так само не готовим до війни на своїй території, як і в 1939.
4. Миролюбність Сталіна напередодні німецького нападу – брехня. Червона армія до 1941 року вела агресивну війну щонайменше двічі – у Польщі та Фінляндії.
5. Безкорисливість Радянського Союзу у Другій світовій війні – брехня. Сталіна цікавили саме анексії та окупації, і в 1939–1940 роках, і в 1945–1946 (з півночі на південь: Петсамо, Карельський перешийок, Естонія, Латвія, Литва, північ Східної Пруссії, Східна Польща, Закарпаття, Північна Буковина, Бессарабія).
6. Виняткова роль СРСР у перемозі над Гітлером – брехня. Сам Сталін змушений був визнати, що без танків і літаків, вантажівок і паровозів, пороху і вибухівки, сталі та алюмінію, палива та олії, одягу і взуття, тушонки та яєчного порошку, отриманих за Ленд-Лізом, про жодну перемогу навіть не йшлося б. Так само, як і без військових дій союзників на заході.
7. Небажання союзників відкрити другий фронт у Франції – брехня. І Черчилль, і Рузвельт прекрасно розуміли, хто такий Сталін, і що він може вчинити у завойованій ним Європі, тому всіма силами прагнули опинитися в Берліні не пізніше за росіян.
8. Одностайний героїзм радянських солдатів – брехня. Інакше не було б ні штрафних рот і батальйонів, ні загороджувальних загонів, ні людожерського наказу “ані кроку назад”. І армії генерала Власова теж не було б.
9. Суворе дотримання Радянським Союзом міжнародних договорів – брехня. СРСР чинив на свій розсуд: 1944 року розпочав війну з Болгарією, яка не воювала з ним, 1945-го – розірвав договір про ненапад із Японією (яка дотримувалася його всю війну) і напав на неї.
10. Звільнення Червоною армією Європи – брехня. Уся Східна Європа, окупована й пограбована нею, на 45 років була поневолена у не менш жорстокий, ніж за нацистів, спосіб.
11. День перемоги 9 травня – брехня. Капітуляція Німеччини була підписана (вдруге на вимогу Сталіна, перша була підписана напередодні) 8 травня, цього дня все людство і відзначає перемогу в Європі. Але Сталіну було важливо підкреслити особливу роль СРСР у війні, для чого він скористався тим, що в момент підписання капітуляції в Москві на годиннику вже одну хвилину йшов новий день – 9 травня. Пізніше, для більшої переконливості, до обґрунтування особливої радянської дати перемоги додали і вступ 9 травня Червоної армії до Праги.
12. Те, що це була велика перемога, – теж брехня. Червона армія, зрозуміло, перемогла Вермахт і увійшла в Берлін, але ціною такої грандіозної кількості жертв (набагато більшої, ніж у Німеччині, що зазнала поразки), що говорити про велич – верх цинізму.
Звісно, Друга світова війна була жахливою трагедією, найкривавішою трагедією в історії людства. Звісно, найстрашнішим чином вона проявилася в Радянському Союзі. Але, по-перше, значна частина жаху цієї трагедії створена була руками Сталіна, а по-друге, цю трагедію цинічно перетворили на брехливий фетиш, якому треба поклонятися і який виправдовує будь-які підлості рашизму.
