Зрозуміло, що Нємцов був повною протилежністю лиходія Пригожина. Однак у них є одне спільне – їх убив Путін. У Росії лише диктатор має ліцензію на вбивство представників правлячої верхівки або зірок опозиційної сцени. Ніхто інший на це не наважився б.
Цікаво, що, намагаючись відмазатися від цих убивств, Путін вочевидь повторювався і вдавався до одних і тих самих штампованих прийомів.
Після вбивства Нємцова:
“Щодо злочину стосовно Бориса Юхимовича Нємцова. Я був із ним знайомий особисто, у нас не завжди були з ними погані стосунки. Я-то з ним взагалі ніколи стосунків не псував, він обрав такий шлях політичної боротьби, атак особистих тощо. Але я до цього звик… Не він один. Проте це зовсім не факт, що людину треба вбивати…
Злочинці мають бути знайдені й викриті, покарані. Можливо, це не одразу робиться, але в нас є й інші приклади злочинів такого роду. І, зрештою, незважаючи на те, що розслідування триває досить довго, воно приходить до свого логічного завершення”.
Після вбивства Пригожина:
“Пригожина я знав дуже давно, з початку 90-х років. Це була людина складної долі, і помилки у нього були серйозні в житті, і досягав він результатів потрібних – і для себе, і, коли я просив його про це, для спільної справи, як у ці останні місяці. Він був талановитою людиною, талановитим бізнесменом…
Але що абсолютно точно – мені про це доповідав сьогодні зранку керівник Слідчого комітету – вони почали вже попереднє розслідування цієї події. Воно буде проведене в повному обсязі й доведене до кінця. Нема жодних сумнівів”.
Таким чином, в обох випадках використовувалася одна й та сама схема уникнення відповідальності:
1. Підкреслювалося давнє знайомство і непогані стосунки з убитим (мовляв, хіба я міг убити старого приятеля).
2. Ішлося про відсутність особистої мотивації для вбивства (з Нємцовим стосунків нібито не псував, із Пригожиним навіть співпрацював безпосередньо перед убивством).
3. Стверджувалося, що розслідування буде доведено до кінця, а винні будуть покарані (мовляв, це не я – знайдемо справжніх замовників).
Як показала справа Нємцова, всі ці виправдання – груба брехня. Однак Путін бреше за тією ж схемою знову.
Відмазки Путіна у справах Нємцова і Пригожина практично збігаються. Завчені, повторювані прийоми уникнення відповідальності видають убивцю з головою.
