Є такий артефакт, крилатий вислів, який неправдиво приписують Салтикову-Щедріну: “Якщо я засну і прокинуся за сто років і мене запитають, що зараз відбувається в Росії, я відповім: п’ють і крадуть”.
Насправді все набагато гірше: вбивають і брешуть. Вбивають, а потім звалюють відповідальність на жертв, оголошуючи їх злочинцями, а себе – буквально святими праведниками.
Російська влада завжди поводилася саме так. Навіть за хваленого Єльцина і “демократів” у 90-ті.
Друг моєї юності, правозахисник із Нижнього Новгорода Стас Дмитрієвський, згадує: “Найстрашнішим для мене в січні 1995 р. у Грозному було сидіти в підвалі будинку на Минутці, по якому невтомно гатив російський “Град” і на який падали російські бомби, і (був там такий дивний бонус) слухати радіо “Россия”. По радіо розповідали, що чеченці бомблять самі себе, щоб дискредитувати російський конституційний порядок і російську армію, яка його героїчно наводить”.
Нічого не нагадує?
