Альфред КОХ: “Заколот був справжній. Просто його вождь виявився зрадником”

Минув один рік і сто тридцять днів війни. На фронті все помірно позитивно: плацдарм ЗСУ на лівому березі Дніпра навпроти Херсона живий, незважаючи на всі зусилля путінських генералів, а на Бердянському напрямку є сильне просування на південь Рівнополя (близько двох км).

Олег Жданов навіть каже, що там прорив фронту. Але я не такий оптиміст, тим більше, що до першої лінії російської оборони ЗСУ ще не дійшли, тому найголовніше попереду. Ось коли українці візьмуть цю першу лінію, тоді вже можна буде говорити про прорив. Але те, що ЗСУ до неї наближаються, теж важливо.

На інших ділянках фронту особливих змін на картах ISW я не побачив. І це також хороша новина, оскільки майже на всіх інших напрямках росіяни намагаються атакувати і відсутність змін на цих ділянках означає, що ці їхні спроби виявилися безуспішними.

Сьогодні було якось особливо багато розмов про те, що росіяни можуть влаштувати вибух на Запорізькій АЕС з усіма наслідками, що випливають із цього. Зрозуміло, росіяни все заперечують і навіть, навпаки, намагаються звинувачувати Україну в тому, що це саме вона готує цю провокацію.

Якщо все-таки Путін дасть таку команду (а без нього ніхто в Росії не наважиться на настільки жахливу дурість), то Захід більше не зможе залишатися осторонь цієї війни і відбуватися тільки поставками зброї і грошей для України.

Утім, може, це і є мета Путіна: втягнути в такий спосіб Захід у війну, і тоді навіть повний відступ з України до кордонів 1991 року не видаватиметься таким уже й ганебним, адже самому НАТО програли! Тут уже, як то кажуть, проти лома нема прийому…

Заодно залишать Україні заражену радіоактивними викидами землю з повністю зруйнованою системою зрошення у зв’язку з вибухом Каховської ГЕС: біс із вами – забирайте і ні в чому собі не відмовляйте!

Тож якби мене запитали, зробить це Путін чи ні, то відповідь була б: цей може. У нього горизонт планування – півгодини. Плюс деменція і манія величі вкупі з манією переслідування. Ідеальний персонаж для підручника з психіатрії.

Сьогодні Пригожину повернули всі його гроші (10 млрд руб.), вилучені ФСБ під час обшуку його офісу в Пітері. Гроші за дорученням отримав його помічник, який на запитання про те, де сам Пригожин, відповів, що він “десь у Москві ходить по нарадах”.

Тож версія про те, що Пригожин – не більше ніж ефесбешний провокатор, який підняв на заколот своїх вагнерівців і генералів Міноборони, котрі їм співчувають, щоб влаштувати для Путіна “Ніч довгих ножів” і викриття “змови Тухачевського” в одному флаконі, – доволі слушна.

Нагадаю вам, що Гітлер влаштував “ніч довгих ножів”, щоб на вимогу рейхсверу ліквідувати воєнізовані загони штурмовиків Ернста Рема, які ставали дедалі більш некерованими та зазіхали на державну монополію на насильство.

А викриття “змови Тухачевського” (незалежно від того, чи мала вона місце насправді) допомогло Сталіну напередодні великої війни очистити армію від тих генералів, які, на його думку, були не цілком йому лояльні або могли такими стати в майбутньому.

ПВК “Вагнер”, за всієї її високої боєздатності, поступово почала виходити з-під контролю і перетворюватися навіть не на армію Нестора Махна (та була цілком ідеологічно оформленою), а на банду якогось батька Ангела, яка могла сьогодні воювати за білих, завтра – за червоних, а післязавтра просто перетворитися на грабіжників або вирішувати якісь свої завдання. Випадок із полковником Веневітіновим – яскраве тому свідчення.

Пригожин спочатку надсадно педалював конфлікт із Міноборони, а потім взагалі повів своє військо на Москву. Пам’ятаєте як усі дивувалися: хто йому дозволив говорити такі речі? Чому його не покарають? Адже інших за десяту частку того, що він городив, відправляли за ґрати! Ось вам і відповідь: сам Путін і дозволив. І Пригожин усе виконав як треба. Тим самим дав Путіну прекрасний привід прикрити цю лавочку. Що і було зроблено.

І тепер йому повернули всі його гроші. Якщо є якесь інше пояснення цієї події – я із задоволенням вислухаю. Скільки не ламаю голову – іншого не знаходжу. Це не означає, що весь цей заколот був фарсом, ні! Заколот був справжній. Просто його вождь виявився зрадником. І в потрібний момент усіх здав. Міг не здати? Міг. Але здав.

Масштаб можливостей, що відкривалися, був значно більшим за масштаб особистості Пригожина. Він, як той Шура Балаганов, на запитання, скільки йому потрібно грошей для повного щастя, відповів: сто рублів. От їх він сьогодні й отримав.

До речі, те, що сталося з ПВК “Вагнер”, це і дзвіночок іншому власнику приватної армії – Рамзану Кадирову. Я думаю, що його “тік-ток військо” отримувало на своє утримання ніяк не менше, ніж ПВК “Вагнер”. А толку від нього виявилося значно менше: Путін разом зі своїми генералами, як не старався, так і не зміг змусити кадировців воювати.

Вони прагнули все більше в каральних акціях брати участь або попрацювати як загороджувальні загони. А це вочевидь не те, заради чого Путін майже двадцять років заплющував очі на кадировські та делімхановські витівки. Путіну для цього цілком достатньо Росгвардії і ФСБ.

І сьогоднішня розправа над журналісткою Мілашиною та адвокатом Нємовим цілком може бути використана Кремлем для початку поступової ліквідації чеченської вольниці. Побічно про це свідчить та активність, з якою Кремль почав раптом голосно обурюватися тим, що сталося, й демонструвати готовність покарати винних. (Раніше такого помітно не було).

Тож Рамзан Ахматович явно сьогодні перестарався. Те, що йому у звичайний час зійшло б із рук, сьогодні може бути використано проти нього.

Утім, можливо, я перебільшую. І приписую Путіну невластиві йому в його становищі розумові здібності. Адже деменція і дві манії нікого не роблять інтелектуально сильнішим…

У будь-якому разі, цікаво спостерігати, як поступово розвалюється весь путінський картковий будиночок, побудований на стримуваннях і противагах різних груп силовиків та особистих друзів Путіна, як розпадається тканина держави, створена не інституціонально, а на принципах особистої унії та годувань, як раптом з’ясовується, що Путін більше не потрібен як модератор у збудованій ним же самим системі влади…

І все це зайвий раз доводить, що наша справа – права, ворог буде розбитий і перемога буде за нами.

Слава Україні!🇺🇦

Головна / Статті / Думка / Альфред КОХ: “Заколот був справжній. Просто його вождь виявився зрадником”