Минув рік і сто двадцять один день війни. Все одно сьогодні цілий день усі тільки й роблять, що розмірковують, що ж це таке було вчора? За крок до перемоги взяти і розвернути колону, що йде на Москву! Яка муха вкусила Пригожина? Що за пропозицію йому зробив Путін через Лукашенка, від якої не можна було відмовитися?
Але якщо розвернув – напевно, зробили таку пропозицію. А інакше як? А може, і не було пропозиції. Може, просто він сам не очікував, що все так піде. Чувак прийшов зіграти по маленькій, а йому привалив такий куш, який він не знає, куди подіти… От і втік із казино…
Найбільше це нагадує знаменитий стоп-наказ Гітлера під Дюнкерком. Коли німецькі війська наприкінці травня 1940 року затиснули вже розбитий на полі бою британський експедиційний корпус (практично всю сухопутну армію Великої Британії на той час) у французькому порту Дюнкерк. Залишався один танковий кидок – і з корпусом було б покінчено. Його б частково знищили, а частково полонили. (У Черчилля не було можливості швидко його евакуювати).
Але Гітлер дав наказ зупинитися. Ця пауза тривала кілька днів. Її виявилося достатньо, щоб мобілізувати всі посудини, якими на той момент володіла Англія, та евакуювати свою армію з континенту на острів.
Історики досі ламають голову над питанням: що ж змусило Гітлера віддати цей дивний стоп-наказ? Чому він не розгромив англійську армію, а дав їй піти? Є тисячі версій – і жодної, з якою б погодилися більш-менш серйозні дослідники.
Так само й тут: нема жодного скільки-небудь прийнятного пояснення стоп-наказу Пригожина. Навіть його власні бійці дивуються: все йшло чудово, ми йшли на Москву, ніхто захищати її не збирався, Путін з усім своїм кублом утік… І тут наш отаман кіксанув… Або, як вони кажуть, фуфло прогнав.
У мене нема жодного пояснення, крім одного: Пригожин не хотів захоплювати владу. Це не входило в його плани.
Він просто злякався свого успіху. Так само, як і всі ми, він, найімовірніше, був украй здивований ступенем гнилості всієї владної (насамперед, силової) вертикалі, якою нас так майстерно лякали двадцять із гаком років, та так, що ми вже майже повірили в її непереборну міць.
Корнилівський заколот, який не зустрів жодного опору. Змова Штауфенберга, за якої Гітлер фактично сам віддає йому ключі від Рейхсканцелярії. Тимчасовий уряд, що зустрічає Троцького хлібом-сіллю…
Я тут цеє… Ви мене не так зрозуміли… Якого біса ви мені пхаєте якісь ключі? Не треба мені цього… Я тільки про контракти для “Вагнера” хотів добазаритись… Ну, і там по бабках, щоб не віджимали… А оці козли, Володимире Володимировичу! Скажіть їм! Нехай не ви…буються! Кого я козлами назвав? Як “кого”? Шойгу з Герасимовим, звісно…. Кого ж іще? Ой! А ви на кого подумали, а?
Це нагадує давній анекдот про дядька з козою на безлюдному острові: увесь час він намагався її прилаштувати, і в нього не виходило, бо коза крутила дупою. І тут через кілька років під час корабельної аварії він дивом врятував красуню. Вона йому: проси, що хочеш! А він їй: тримай козу!
Це і є масштаб путінського оточення. Усі вони – заручники старих чужих думок і схем. Примітивних і ницих. Як Патрушев, немов правдивий брежнєвський політоглядач, усе теревенить про підступи американського імперіалізму, так і Пригожин сидить ментально в 90-х, у своєму ресторані “Стара таможня”, і мріє отримати підряд на годівлю військової частини в Сертоловому Ленінградської області.
Коротше: орлині крила дісталися чижику. Полетіти він полетів. Але не за кривавою здобиччю, а щоб крихти з путінського столу поклювати… Чижик, він і є чижик. Тільки й може, що цвірінькати. А ми його цвірінькання мало не прийняли за орлиний клекіт. Біс його знає, може, це й добре, що не полетів він за здобиччю… І орлам лишив те, що тільки вони й можуть зробити…
До речі, про чижиків. Як тут не згадати класику – “Ведмідь на воєводстві” Салтикова-Щедріна.
“Від нього кровопролиття чекали, а він чижика з’їв”. Краще й не скажеш.
А може, це все я навигадував? Одне слово, нема в мене жодних версій. Може, це взагалі не кінець історії і ми скоро побачимо ще більш несподівану розв’язку? Хто його зна… Одне зрозуміло: Путін беззахисний і нікому не потрібний. Той, хто перший, володіючи силою, аналогічною ПВК “Вагнер”, це зрозуміє, буде керувати Росією.
Аж ось і свіжі карти ISW. Я, правду кажучи, жодних істотних змін за минулу добу не побачив. Але, може, я не розумію чогось. Я і не претендую.
Сьогодні Зеленський розмовляв із Байденом. Крім загального обговорення ситуації, я так зрозумів, домовилися про постачання далекобійної зброї. Це дуже хороша новина – з урахуванням того, як успішно ЗСУ обробляють російські тили. Зараз далекобійні ракети дуже б допомогли. Чим більше, тим краще.
Ще Зеленський спілкувався з прем’єрами Польщі та Канади. Каже, це все в рамках підготовки до саміту НАТО у Вільнюсі. Сподіваюся, там буде прорив. Дуже хочеться, щоб у НАТО дали, нарешті, зелене світло на вступ України. Нехай Путіна покорчить.
І ще хочеться перемоги над цими виродками. Адже наша справа – права. Значить, ворог буде розбитий і перемога буде за нами.
Слава Україні!🇺🇦
