Є.П. (Євген Пригожин) робить ту саму помилку, яку 250 років тому зробив у Росії інший Є.П. – Ємельян Пугачов. Він повинен був іти на Москву. Якщо Пригожин залишиться в Ростові-на-Дону, він буде розгромлений і розсіяний у “провінційному місті”, і всі про нього негайно забудуть, як про поганий сон.
Путін не випадково у своєму зверненні не назвав Пригожина на ім’я і звинуватив його у зраді. Пригожин дуже добре має розуміти, що “зрадників” Путін убиває. Таких прикладів багато. Залишити живим Пригожина неможливо: він забагато знає, оскільки надто довго був наближений до Путіна, і надто багато може розповісти. Насправді йому варто було б зайнятися цією розповіддю вже зараз, коли до нього прикута увага всієї країни, і навіть усього світу. Щойно Пригожин перестане бути загрозою для одних і надією для інших, увага до нього охолоне.
Пригожин зобов’язаний іти на Москву. Це ризиковано, тому що його можуть знищити на підході або вже в самій столиці. Але якщо він розраховує на підтримку якихось силовиків і якихось угруповань армії, це його єдиний шанс.
Я не дуже вірю в майбутнє Пригожина. Армія в Росії традиційно структура безініціативна, і людей, більш боягузливих, ніж російські генерали, не існує. Вони думають тільки про погони, нагороди і почесну відставку з жирною пенсією. Заколот Пригожина підтримувати вони не наважаться. Але опору Пригожину, дійсно, можуть не чинити, бо і для життя ризиковано, і проти “своїх” іти не хочеться. Будуть звично безініціативно саботувати накази. Інша справа ФСБ, де Пригожина ненавидять. Якщо Пригожин зможе увійти в Москву зі своїми “25 тисячами”, битва буде спекотною. Тож його постараються розбити на підході.
Самого Пригожина, я думаю, до арешту не доведуть: або вб’ють, або зроблять вигляд, що вбили “свої”, або оголосять, що наклав на себе руки.
Але на Москву Пригожину необхідно йти – хоча б заради того, щоб залишити глибокий слід в історії сучасної Росії.
