Заколот Пригожина не свідчить про колапс державності та крах правопорядку. У путінській Росії давно не існує ні державності, ні правопорядку. Це конгломерат зграй розбійників, злегка задрапірований декораціями державності, які дедалі більше сповзають із нього і рятувати які немає жодного сенсу. Заколот Пригожина лише оголив цей факт.
Найнебезпечнішим з усіх бандитських угруповань, що складають цей конгломерат, є кліка Путіна. Це кліка геополітичних маніяків, одержимих жагою підкоряти і панувати. Вона зіштовхує світ у ядерну війну і справді здатна це зробити. Тому вона є не просто найбільшим, але абсолютним злом. Яке б інше бандитське угруповання не змінило путінське при владі, усунення з історичної арени цієї зграї маніяків було би благом і для країни, і для світу.
Одне з найсильніших бандитських угруповань путінської Росії – найманці-кондотьєри Євгена Пригожина. Це типове формування “псів війни”, для яких війна – спосіб життя. Але порівняно з путінськими маніяками навіть вони виявилися більшою мірою “раціональними негідниками”. Логіка внутрішньовидової боротьби змусила Пригожина публічно сказати хоча б частину правди про путінський режим, що руйнує базові догмати його пропагандистської міфології. Пригожин визнав, що рану на Донбасі, яка вісім років кровоточила, влаштувала сама Росія, що на Росію ніхто не збирався нападати – ані НАТО, ані Україна. Що війну розв’язала путінська олігархія задля вдоволення свого владолюбства й користолюбства.
Фактично Пригожин впритул підійшов до революційно-демократичного гасла “Геть війну!”, хоча цього останнього кроку так і не зробив. Бандити, розбійники, кондотьєри не раз волею долі опинялися на чолі соціальних протестів, а часом і самі намагалися осідлати цю хвилю. Але, не маючи твердих переконань і моральних принципів, подібні авантюристи ніколи не могли бути послідовними борцями за свободу та справедливість. Тому заколот Пригожина й закінчився пародійною бандитською “стрілкою” і домовленістю “за поняттями”.
Вагнерівський заколот не переріс у революцію чи бодай переворот ще й тому, що “патріотична” маса, до якої апелював Пригожин, виявилася надто атомізованою та несуб’єктною. Вона не здатна діяти самостійно, її неможливо ні на що підняти. Такою її зробила тоталітарна ідеологія агресивного імперського реваншизму, що ґрунтувалася на культі сили й звірячому соціальному егоїзмі.
Навряд чи цю масу вразило зізнання Пригожина в тому, що “насправді це ми напали на Україну”. Вона це знає. Просто не бачить у цьому “нічого такого”. Чому не взяти чуже, якщо нам за це нічого не буде? Сказати “патріотичній” масі, що брати чуже не можна, Пригожин не зміг, та й навряд чи надихнув би її цим, якби зміг. Максимум, що може “раціональний негідник”, – це пояснити, що взяти чуже не вдалося.
У ролі пасивних спостерігачів опинилися й нечисленні прихильники демократичних цінностей. Лише деякі з них наважилися відкрито сказати, що бажають успіху будь-кому, хто ризикне повалити путінську кліку. Тим часом фарсове завершення заколоту Пригожина не усуває жодної з проблем, що його спричинили, а тільки загострює їх. Режим Путіна публічно продемонстрував свою слабкість. Його силова машина, за всієї її уявної значності, явно не рвалася воювати з путчистами. Очевидно, що неабияка її частина відверто їм співчувала.
Подібні події можуть повторитися будь-якої миті. Будь-який досить зухвалий авантюрист може завалити політичну будівлю, цілком і повністю засновану на брехні та фальші. І демократичним силам найменше слід було б самоусуватися, виправдовуючи себе тим, що “це не наша війна”, або тим, що “не можна штовхати країну до громадянської війни”. Громадянська війна в Росії вже йде, і це саме наша громадянська війна. Війна проти “злочинців, котрі захопили державу і зробили її знаряддям своїх злочинів”. Війна проти людей, які вирішили, що їм можна брати чуже, і почали це робити на практиці. Це наші вороги в громадянській війні. І будь-яку силу, що підніме зброю проти цих людей, слід не просто підтримати. Її слід до цього підштовхувати. А далі включатися в процес і “просувати свій порядок денний”. Цей порядок денний дуже простий: не можна брати чуже.
