Відомий польський історик пояснив, чим небезпечне путінське розуміння Центральної Європи
Міркування про те, яке місце посідає Центральна Європа в ідеології Кремля, гадаю, потрібно почати з визначення базових понять: що таке Центральна Європа, що собою являє Кремль і що таке, власне, його ідеологія. З точки зору Кремля, тобто Путіна та його адміністрації, які є одним із головних, хоч і не єдиним, центром генерування ідеології в Росії, центр Європи – це Німеччина. Ну, може, Німеччина і ще Франція. Саме так бачить Європу Путін, який намагається реалізувати свою імперську політику – за погодженням із цим центром Європи. А ми, мешканці тієї частини Європи, що належала до радянського табору, вкладаємо в поняття “Центральна Європа” дещо інший зміст. Для нас це група країн, яка перебувала в тіні радянської імперії і включала території від Естонії, а може, навіть і від Фінляндії, де сто років усе-таки панувала Російська імперія. Ось від Фінляндії – через Естонію, Латвію, Литву, Польщу тощо – вниз, до Болгарії. І тут я хочу поставити важливе запитання: а Україна та Білорусь входять у таке розуміння Центральної Європи? Як на це запитання відповідають Путін і його адміністрація?..
Я згоден із засновником Форуму вільної Росії Гаррі Каспаровим, який вважає, що проблема не в одному лише Путіні, що вона глибша. Проблема – у сучасній еліті, яка править Росією. Крім самого Володимира Путіна і його адміністрації, можемо виділити ще два важливих центри створення російської ідеології. Перший – це те, що можна було б назвати військово-промисловим комплексом. Те, що репезентує традицію військового лобі в Росії. Тут і пам’ять про Другу світову як Велику Вітчизняну, і пам’ять про Росію як країну, котра завжди захищається від зовнішніх агресорів і тільки звільняє всі народи навколо. Два ідеологічних моменти, що виростають саме на військовому ґрунті. І другий центр створення міфів та ідеологем – православні кола. У їхній ідеології чітко визначено межу між православним світом і “ворожим латинським світом” – Заходом. Захід, згідно з їхніми настановами, розкладається сам і розкладає інших, а отже, увесь світ треба звільнити від “скверни” – запровадити істинну віру, чи то пак православ’я. Із цим, зрозуміло, пов’язане уявлення про Москву як про Третій Рим.
Якщо ми хочемо зрозуміти, як Центральну Європу бачать із веж Кремля, – давайте згадаємо, що нам сказав сам Путін. Наскільки мені відомо, вперше він розкрив свої погляди на форумі в Гамбурзі – 1994 року. Це був німецько-російський форум, де він виступав як віце-мер Петербурга. Так от, він був обурений формулюванням, що прозвучало незадовго до цього заходу. Що Росія – це країна, яка має постімперіальні комплекси. Він доводив протилежне: “Росія ніколи не була імперією, ми не імперія! Росіян як народ всі постійно ображають!”. І це росіяни – заявив він тоді – головні жертви найбільшої катастрофи ХХ століття, якою він вважає розпад Радянського Союзу.
Але навіть не на ці пасажі я хотів би звернути вашу увагу, а на слова молодого Путіна, звернені до організаторів того форуму. Він сказав таке: “Найважливіше –
– щоб наші партнери (тобто німці або німці і французи. – А.Н.) визнали законність інтересів російської держави і російського народу”. Це начебто банально звучить, адже кожен хоче, щоб інтереси його країни і народу були захищені, щоб із ними рахувалися. Але Путін вкладав у ці слова інший, особливий сенс. Він явно мав на увазі, що українці та білоруси – теж російський народ. І Україна, мовляв, повинна бути наша, і Білорусь.
Польщу ця ситуація безпосередньо ніби не зачіпає – хоча б тому, що Польща далі. І, уявіть собі, навіть зараз у Польщі трапляються ідіоти, які говорять: “Та хочуть росіяни Україну і Білорусь – нехай собі беруть!”. Таких ідіотів небагато, але вони є – й іноді не соромляться висловлюватися.
Однак не варто забувати, що Кремль ідентифікує Польщу як небезпечний проєкт відновлення Речі Посполитої, тобто унії Польщі, Литви, Білорусі, України – спрямованої проти Росії. І тому, звісно ж, Росія повинна всіма силами намагатися послабити Польщу – щоб та була нездатна створити подібний союз. І якщо хтось вважає, що інтереси путінської Росії не зачіпають усю Центральну Європу, а тільки Україну та Білорусь, то він сильно помиляється. Мета Путіна – країни Центральної Європи послабити, а домовлятися тільки з Німеччиною або Німеччиною і Францією.
Інтереси путінської Росії, яка успадковує традиції Росії імперської, – це інтереси щонайменше регіональної імперії, яка намагається домінувати на значній або навіть на всій території колишнього Радянського Союзу. І Путін, і його пропагандисти часто апелюють до американських представників політичного реалізму на кшталт Кіссінджера: мовляв, Мексика – це ваш дворик, а Польща – це наш. Ми не будемо приєднувати “нашу Мексику” до Росії, але наші інтереси мають тут враховуватися.
І що мені як громадянину Польщі здається особливо небезпечним: така точка зору знаходить відгук з боку потенційних партнерів на Заході. Сама по собі Росія не є небезпечною для Польщі. Але вона стає загрозою, коли знаходить партнерів на Заході. І якщо війна затягнеться і Росія зможе переконати якусь частину західних еліт, що потрібно поділитися впливом – на територіях, які злегка дикі, злегка заважають, вам їх складно контролювати, ми допоможемо… Не хочеться уявляти, що в такому разі буде.
Путінська пропаганда працює саме на це – намагається представити Заходу Литву, Латвію, Естонію, Україну як країни, небезпечні для стабільного світопорядку. Як центри малих націоналізмів – зазвичай, антисемітські, фашистські, які були колаборантами гітлерівської Німеччини. Причому Німеччина як центр нацизму ніколи Путіним не розглядається. Для нього Німеччина – жертва нацизму. А ось головні “нацистські сили” у нього – Литва, Латвія, Польща та Україна, і тому, мовляв, давайте, шановні Німеччина, Франція і, можливо, навіть Сполучені Штати, разом їх контролювати. Це так звана гра в реалізм, суть якої проста: домовитися і поділити. Тобто ось цей шматок Польщі відірвати і віддати Росії, той – відрізати Німеччині, якось домовимося… Такий погляд на нашу частину Європи мені здається особливо небезпечним. Як і всі розмови на кшталт “далі України він не піде”…
За матеріалами Круглого столу “Центральна Європа в ідеології Кремля” – спеціально для Інституту вільної Росії
