Готуючись до однієї конференції, я несподівано для себе сформулював тези доповіді, з якою міг би виступити на зборах усього людства, якби воно вирішило мене послухати.
1. Путін зруйнував Росію. НЕОБХІДНИМИ умовами для її відродження є перемога України і ліквідація путінського режиму. Ситуація абсолютно така ж, як у 1945-му: воєнна поразка і знищення Третього Рейху відкрили шлях для відродження Німеччини.
2. Громадяни Росії, які підтримують вимогу надати наступальну зброю Україні, діють в інтересах народу Росії.
3. Переламною точкою в розвитку Росії буде звільнення Криму. Воно спричинить глибоку політичну кризу в РФ, одним із можливих підсумків якої може бути палацовий переворот і усунення Путіна від влади.
4. Тривала позиційна війна послабить режим Путіна, але не зробить його менш агресивним. Навпаки, рівень зовнішньої агресії (як і внутрішніх репресій) тільки підвищиться, як підвищиться й імовірність використання ядерної зброї.
5. Путін глибоко неадекватний, його уявлення про світ уже давно відірвані від реальності, він керується не раціональним розрахунком, а своїми ілюзіями та амбіціями. Підходити до нього як до можливого партнера безглуздо.
6. Якщо після звільнення Україною всіх своїх територій режим Путіна збережеться, то міцного миру не буде. Фактично, це буде лише тимчасове припинення вогню – за короткий час режим розпочне нову агресію, можливо, перенісши війну на територію ЄС і НАТО.
7. Капітуляція путінського режиму можлива і без окупації російських територій.
8. Підтримка війни народом Росії сильно перебільшується, результати опитувань громадської думки можуть інтерпретуватися зовсім інакше. Люди дистанційовані від держави, вважають за краще не конфліктувати з нею навіть “неправильними” відповідями під час опитувань громадської думки. Населення, за винятком дуже невеликої групи провладних активістів, точно так само, як зараз підтримує війну, буде підтримувати і прямо протилежну політику. Так уже було за часів СРСР.
9. Імперські настрої в народі Росії також перебільшені. “Імперські болі” виникли не тоді, коли радянська імперія розпадалася, а лише в середині нульових років і були значною мірою створені самою владою. У дев’яності роки не було ЖОДНОГО мітингу з вимогою, наприклад, повернути будь-яку з республік, що звільнилася, до складу імперії.
10. Путін, насправді, не має особистої популярності. Його виступи не привертають уваги, жодних збурень у народі у зв’язку з ордером на його арешт і у зв’язку з атакою дронів на Кремль, яку влада оголосила замахом на життя Путіна, не було.
11. Російське суспільство далеко не цілісне, такого рівня внутрішнього розколу в країні не було з часів Громадянської війни двадцятого століття. Однак освічені жителі великих міст налаштовані проєвропейськи і цілком можуть бути базою демократичних перетворень після Путіна.
12. Західні санкції ефективні й повинні посилюватися.
13. Європейський шлях природний для Росії. За словами Катерини Великої, “Росія – суть європейська держава”. Немає жодного доказу того, що демократія в Росії неможлива або повинна бути якоюсь особливою. Люди в Росії нічим не відрізняються від усіх інших людей, зокрема від європейців.
14. Демократія в Росії – необхідна умова безпеки Європи. Після демонтажу путінського режиму, виплати репарацій і суду над військовими злочинцями потрібна буде програма, аналогічна плану Маршала. Не менш важлива моральна підтримка з боку Заходу для європейськи орієнтованих громадян Росії. Оголошення всіх “росіян” фашистами і прихильниками Путіна аморальне і контрпродуктивне.
15. Остання хвиля російської еміграції – це люди, які готові будуть повернутися в Росію і будувати нову країну. Вони – союзники Європи. Їхня дискримінація неприпустима ні з моральних, ні з прагматичних міркувань.
