Повернення до історичних витоків сьогоднішньої трагедії є необхідною умовою для того, щоб ми зрозуміли, в якій ситуації ми перебуваємо і як знайти з неї вихід. Нинішня російська еліта багато в чому є заручником історичної міфології, брехні, яка домінувала в радянських шкільних підручниках. Але треба також визнати, що ця брехня не знаходила жодного спростування в підручниках історії на Заході. Радянський союз завжди ігнорував той факт, що Сталін був таким же призвідником війни, як і Гітлер, а західний світ змирився з цією оцінкою.
І Сталін, і Гітлер були агресорами. Спроба вивести СРСР із категорії країн-винуватців у розв’язанні війни в категорію союзників багато в чому і створила те тло, на якому виріс путінський реваншизм. Зрозуміти психологію сьогоднішньої російської еліти можна за оцінками подій Другої світової. Якщо для Європи це слова “ніколи знову”, то для Росії вони означають “можемо повторити”. Історичні міфи мають дуже небезпечну силу захоплювати свідомість людей і диктувати їм поведінку, що базується на абсолютно неправильній оцінці минулого. За часів Радянського союзу роль ленд-лізу принижували. Сьогодні у мене складається відчуття, що більшість навіть освічених громадян Росії не дуже точно собі уявляють, хто воював у Другій світовій війні.
Міф про ключову роль СРСР у перемозі над фашизмом створив абсолютно хибне уявлення про військову міць Радянського Союзу. Навіть на Заході сьогодні багато хто не розуміє, що без американської допомоги і другого фронту Радянський Союз у цій війні не вистояв би. Результат Сталінградської битви – це результат неймовірного технічного оснащення Червоної армії за рахунок американських поставок. Нерозуміння того, як тривала війна, нерозуміння співвідношення сил у цій війні призвело до ілюзії, що працює сьогодні на дві сторони і впливає на ухвалення рішень як у Росії, так і на Заході. Нахабство Путіна в його рішенні про повномасштабну агресію в лютому минулого року базувалося на його впевненості у швидкому захопленні Києва, а Захід, своєю чергою, не вжив жодних реальних дій, щоб запобігти нападу.
Ми живемо в обстановці міфів, які визначають безліч сьогоднішніх рішень. І якщо у нас немає можливості привести до тями Путіна і російську пропаганду, то хотілося б, щоб від міфів відійшла західна свідомість. Зараз настав час, коли колективний Захід повинен нарешті засвоїти уроки історії і виступити з концепцією майбутнього. Якщо війна скінчиться без повного звільнення українських територій, то це буде поразкою вільного світу. Не існує жодних проміжних стадій. Путін веде війну з НАТО і з принципами вільного світу, які, як він вважає, загрожують його владі. У війні принципів не буває переговорного процесу. Такі війни закінчуються або перемогою однієї сторони, або іншої. Друга світова не скінчилася за столом переговорів, громадянська війна в США теж. Оскільки на кону тоді стояли принципи, як і сьогодні. Зараз для нас дуже важливо зафіксувати, що будь-які спроби знайти “компромісне рішення” – це спроби, що ігнорують історичну правду. Прив’язка сьогоднішніх подій до того історичного досвіду вкрай необхідна. Категорично неможливо допустити, щоб Путін вів із кимось переговори і виставляв свої умови. Це злочинний, кримінальний режим, місце якому на сміттєзвалищі.
