Чи правильно говорити “удар дронами по Москві”, я не знаю, з огляду на те, що щонайменше один із них летів у районі села Роздори, тобто поблизу чергового путінського палацу. Куди були спрямовані інші, збиті і взагалі, і з курсу, невідомо.
На жаль, удари у відповідь – це логіка війни, що затягує і тих, хто підтримував, і тих, хто мовчав, і тих, хто був проти, але опинився не в той час і не в тому місці.
Безпеки, звісно, більше немає. Безпека скінчилася в той момент, коли почався напад на чужу країну. І жодна ядерна зброя, жодна ФСБ не захистить від дрона, вантажівки з вибухівкою на мосту або… чого завгодно.
Безпеки тепер не буде доти, доки в Росії – божевільний диктатор і люди з його найближчого оточення, які цю війну розпочали і продовжують, сидячи в бункерах. Поки бомби падають на чужі будинки, чи то російські, чи то українські, чи то білоруські.
Чи страшно зараз у Москві? Швидше за все, страшно. А чи страшно в Києві? Харкові? Дніпрі? І чи багато хто з тих, хто боїться зараз у Росії, злякався раніше, коли по цих містах стріляла російська армія?
У Росії владу захопили військові злочинці. Злочинна війна має бути закінчена. Сотень тисяч трупів Путіну мало. Це означає, що його не зупинять і мільйони.
А насправді, достатньо одного, щоб усе припинилося. Хоча краще доставленого живим у Гаагу.
