Дмитро Гудков: “Я вважаю, що всі, хто наживається на війні і хто сприяє її розпалюванню, мають бути розстріляні в перший же день воєнних дій довіреними представниками чесних громадян своєї країни, яких вони посилають битися.
Я з радістю взяв би на себе місію організувати такий розстріл, якби ті, хто піде воювати, офіційно доручили мені це, і подбав би про те, щоб усе було зроблено якомога гуманніше та пристойніше (адже серед тих, кого розстрілюють, можуть трапитися різні люди), і щоб усі тіла було віддано похованню (с).
Упевнений, що хмара донощиків та інших слідчих, яка дзижчить, зараз уже кинулася до комп’ютерів: такими словами від мене не скористатися не можна.
Слова, щоправда, не мої, а Гемінґвея. Це передмова до “Прощавай, зброє”.
І приблизно за такі самі слова сьогодні суд виписав 7 років Михайлу Кригеру.
Якби Гемінґвею довелося жити в путінській Росії, отримав би стільки ж, а то й більше.
Крігер і в суді від слів не відмовився. Підтвердив, що так, дуже хотів би подивитися на виконання вироку.
Справедливий суд – це прекрасно, але ще прекрасніше – кінець війни. І якщо між ним і нами стоїть одна людина – нобелівський лауреат Гемінґвей знає, що робити.
Михайлу Крігеру – свободу. Він сказав те, про що багато хто думає:
“Я впевнений, що наш диктатор так само заслуговує на таку ж страту, як і інші військові злочинці, яких вішали за вироком, наприклад, Нюрнберзького трибуналу. Такий самий брехливий тиран, який привласнив собі нічим не обмежену владу, з такими самими руками по лікоть у крові”.
