Ігор Ейдман: Є держави, де звір-ґвалтівник не тільки не приборканий, а всіляко заохочується
Якщо продовжити відому метафору Фрейда, людська психіка схожа на вершника (сфера свідомості), який намагається за допомогою сідла і шпор (над-я – засвоєних моральних установок і заборон) приборкати необ’їждженого коня (підсвідомість).
У традиційному суспільстві спроби людей приборкати звіра всередині себе, тобто придушити підсвідоме прагнення до насильства, агресії та домінування, здебільшого були далекими від успіху (насамперед це стосується, звісно, чоловіків). Навіть у країнах європейської культури ситуація змінилася лише в останні десятиліття. Насильство, як фізичне, так і моральне, у будь-якій формі тут засуджується і виключене з більшої частини легальних соціальних практик. Подобається нам це чи ні, на зміну “дикій” людині, тобто з неприборканим звіром усередині, приходить людина, приборкана гуманістичною культурою – політкоректна і толерантна.
Багатьом, особливо в американській і європейській глибинці, це, звісно, не подобається. Саме вони голосують за Трампа, АфД, Ле Пен тощо. У США та Франції таких більше, у північній Європі менше. Однак, у будь-якому разі, вони вже не визначають моральний клімат своїх країн.
Але є держави, де звір-насильник не тільки не приборканий у людині, а всіляко соціально заохочується. Перша серед них – путінська Росія. Тут насильство, придушення і приниження “іншого” – головний соціальний ліфт і стрижень вертикалі влади. Недарма правлячу верхівку в ній називають силовиками, хоча ще правильніше було б – ґвалтівниками.
Екзестенційний конфлікт путінського режиму із Заходом і пов’язана з ним російська агресія проти України –це спроба дикунів-ґвалтівників узяти реванш у сучасної гуманістичної цивілізації, нав’язати їй свої людожерські правила і норми. Ґвалтівники, які намагаються повернути історію назад, приречені.
Ігор Ейдман
