24 лютого назавжди залишиться в російській історії днем ганьби. Навіть у російській історії, багатій на ганебні дати, це число стоятиме осібно: нічим не спровокована агресія оскаженілого диктатора, якого, на жаль, підтримала більшість населення нашої країни – слід визнати це. Росія, на жаль, зазнала розлюднення, і те, що війна триває три роки, – один із результатів. Він демонструє глибину розтління суспільства.
Із цим можна сперечатися, адже є політв’язні (скільки їх, 1300–1400?), казати, скільки з них свідомо сіли до в’язниці, принципово, як героїчні Олександр Скобов та Олексій Горінов… Але більшість, зрозуміло, просто потрапила під паротяг репресій. А загалом країна продовжує жити і працювати на війну. І ось зараз, коли з’явилася надія на поліпшення взаємин з Америкою, ми бачимо, що нікого не гризуть сумніви, немає докорів сумління: “Що ми накоїли?”. Ба більше, масштаб злочинів тільки зростає: ми постійно читаємо і про бомбардування українських мирних міст, і про розстріли полонених. І це ж роблять якісь люди, які, схоже, вже не бачать жодних обмежень, що для нормальної людини стали б неподоланним бар’єром. Це те, що стосується Росії.
Що стосується України, то вона продемонструвала як країна і як народ неймовірну стійкість, хоробрість, спростувавши всі прогнози. І не лише ті, що народжувалися в запаленому мозку кремлівських полководців, а й прогнози західні: повністю зганьбилося ЦРУ, яке вважало, що Київ впаде протягом кількох днів… Війна в Україні викрила всю ефемерність світового порядку, який, як нам здавалося, зберігався після 91-го року. Потрібні були справжні зміни, треба було думати про нову геополітичну інфраструктуру, але про це ніхто не думав. Америка розтринькала цей час: усі були зайняті збагаченням. У підсумку Америка отримала Дональда Трампа. Знову. А Трамп своїми незграбними методами продемонстрував, що натівська структура, та й узагалі вся західна система безпеки, на яку всі сподівалися, ефемерна. Забагато різних інтересів, і готовності по-справжньому протистояти агресору не було.
І якби Україна не вистояла в перші дні, якби не безприкладна мужність усіх, хто воював, і політичне керівництво Володимира Зеленського та його команди, які зуміли з очевидним ризиком для життя втримати країну в перші дні, то, звісно, світова мапа мала б зараз інший вигляд. Тисячами тисяч життів своїх вояків, зруйнованими містами й селами, мільйонами біженців, дітьми, яких викрадають у промислових масштабах і вивозять до Росії для промивання мізків иа перетворення на манкуртів, які не знають сім’ї та Батьківщини, – отакою страшною ціною Україна врятувала ситу й процвітаючу Європу.
Повністю бесіду співзасновників Форуму вільної Росії Гаррі Каспарова та Івана Тютріна в третю річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну дивіться на нашому YouTube-каналі.
