У школі на уроці географії я дізналася, що ми стоїмо на українському щиті. Унікальній геологічній структурі, яка піднімає на поверхню кристалічні породи віком понад 3 млрд років. Географія не просто описує земну поверхню, вона також визначає національний характер.
Тож не дивно, що українці у буквальному сенсі цього слова стали тим українським щитом, який не дає російській орді прорватися далі до Європи. Не те, що ми дуже прагнули здійснити свій цикл 12 подвигів. Але саме нам випало першими почати спротив розростанню ракової пухлини російської імперії.
Путін постійно повторює, що не існує українського народу, української мови, української культури. Усі ці роки ми документуємо, як ці слова стають жахливою реальністю на окупованих територіях. Там фізично знищують активних людей у громадах: мерів, журналістів, священників, вчителів, письменників, музикантів, екологів. Забороняють українську мову та культуру. Руйнують та грабують культурну спадщину. Примусово забирають українських дітей, щоб виховати їх як росіян.
Тому українці прагнуть миру, але не окупації. Люди, які вижили в окупації, розповідали нашим мобільним групам на деокупованих територіях, як російські військові кричали на них: “Якого біса ви так гарно живете? Ви будете жити так, як ми”.
Три роки тому не тільки Путін, але й наші міжнародні партнери були переконані, що українці протримаються від сили 3-4 дні. Із Києва евакуювалися посольства та міжнародні організації. Місто намагалися взяти в кільце російські війська. Памʼятаю, що перші тижні ми святкували кожен ранок як перемогу. Бо протрималися ще одну ніч.
Тоді звичайні люди лишилися і почали робити надзвичайні речі. Звичайні люди долучилися до територіальної самооборони, допомагали вижити під артилерійськими обстрілами, вивозили мешканців із оточених міст, рятували постраждалих під завалами житлових будинків, проривали оточення, щоб підвезти гуманітарну допомогу. І раптом стало очевидно, що люди, які боряться за свою свободу та людську гідність, сильніші, ніж уся потуга російської військової машини.
Люди мають набагато більшу силу, ніж вони самі собі думають. І хто б що не казав, ми самі визначаємо своє майбутнє.
