Росія та Україна протягом двох місяців вели перемовини щодо забезпечення безпеки судноплавства в Чорному морі та досягли угоди, яку Київ у найостанніший момент відмовився підписувати, розповіли Reuters чотири обізнані джерела.
За їхніми словами, перемовини відбувалися за посередництва Туреччини та підтримки ООН. Угода була досягнута в березні, але Україна не хотіла підписувати її офіційно. Незважаючи на це, президент Туреччини Реджеп Ердоґан домігся від Києва згоди на те, щоб він оголосив про угоду 30 березня – за день до важливих регіональних виборів у Туреччині (які партія Ердогана програла).
“Останньої миті Україна раптово відмовилася, і угода зірвалася”, – розповів один зі співрозмовників Reuters. Джерела агентства не змогли назвати причину відмови Києва.
У тексті угоди, з копією якої ознайомився Reuters, ідеться про те, що Туреччина “в межах своїх посередницьких зусиль” досягла угод з Україною і Росією “про забезпечення вільного та безпечного плавання торговельних суден у Чорному морі” – згідно з Конвенцією Монтре про режим проток. Документ 1936 року дає Туреччині контроль над Босфором і Дарданеллами та повноваження регулювати транзит кораблів ВМС. Конвенція також гарантує вільний прохід цивільних суден у мирний час і обмежує прохід суден, що не належать країнам Чорного моря.
І Москва, і Київ, відповідно до угоди, про яку мала оголосити Туреччина, запропонували б гарантії безпеки торговельним суднам у Чорному морі, взявши на себе зобов’язання не завдавати ударів по них, не захоплювати й не обшукувати їх доти, доки вони або порожні, або задекларовані як такі, що перевозять цивільні, а не військові вантажі. Угода мала набути чинності “з моменту оголошення”, зазначено в тексті.
До цього Туреччина та ООН виступили посередниками в Чорноморській зерновій ініціативі. Зернова угода була укладена в липні 2022 року і припинила діяти 18 липня 2023 року, оскільки Росія не погодилася на чергове її продовження. Угода дозволяла Україні експортувати зерно та іншу сільгосппродукцію з трьох портів на Чорному морі. Володимир Путін називав серед умов повернення до угоди перепідключення Россільгоспбанку до системи SWIFT, доступ російських суден до зарубіжних портів, відновлення роботи аміакопроводу Тольятті–Одеса та постачання в країну сільськогосподарської техніки.
