Виступ найманців ПВК “Вагнер” і тривала відсутність реакції з боку влади та силовиків підвищує ризики нестабільності в Росії, боротьби за владу, підриває позиції Володимира Путіна. Крім того, питання збереження ядерної зброї в ситуації можливого хаосу набуває додаткового значення. Це ще сильніше об’єднає країни Заходу і змусить Україну активніше прагнути до вступу в НАТО, пише The Wall Street Journal.
Останні події також можуть підштовхнути Путіна до більш радикальних заходів у прагненні продемонструвати, що він все ще контролює ситуацію в країні. Це підвищує рівень невизначеності та ризики непередбачуваного розвитку подій. Навіть у випадку з ядерною зброєю західні експерти висловлюють різні думки.
“Щоразу, коли в такій великій країні, як Росія, спостерігаються ознаки нестабільності, це викликає певне занепокоєння”, – сказав у неділю CNN держсекретар США Ентоні Блінкен. США “дуже уважно” відстежують ситуацію з російською ядерною зброєю, додав він.
На шляху до Москви сили “Вагнера” пройшли приблизно за 150 км від двох пунктів, де раніше зберігалася ядерна зброя, – Вороніж-45 і Тула-50, але невідомо, чи є вона там зараз, каже Ганс Крістенсен із Федерації американських учених. Незрозуміло, наскільки ефективно служби безпеки зможуть захистити ядерний арсенал, поділилися своїм занепокоєнням із WSJ кілька колишніх американських чиновників.
Разом з тим, останні події настільки послабили позиції Путіна, що це, навпаки, знижує можливість ядерного конфлікту, оскільки його підлеглі тепер з меншою ймовірністю будуть готові виконувати накази президента, сказав газеті співробітник західної розвідки.
Росія з ослабленою владою і внутрішньою нестабільністю створює додаткові складнощі для країн НАТО. Вони спостерігають за подіями і ще активніше координують свої дії, вважаючи, що такий підхід став їм у пригоді відтоді, як США у 2021 р. зрозуміли, що Москва готує збройний напад на Україну.
“Єдиний підхід дає хороший результат”, – каже Роза Бальфур, директорка Європейського центру Карнегі. Донедавна погляди західних країн на відносини з Росією все ще різнилися: одні все ж таки намагалися з нею домовитися, інші виступали за більш жорсткий підхід. Тепер країни НАТО дотримуються спільної стратегії.
Якби подібний заколот стався ще рік тому, це створило б велику проблему для Заходу, вважає Бальфур: одні лідери підтримали б виступ проти Путіна, інші захищали б його як гаранта стабільності. “Сьогодні я такої відмінності [у поглядах] не бачу”, – констатує вона.
На саміті НАТО, який розпочнеться 11 липня у Вільнюсі, країни альянсу, як очікується, схвалять зміну планів з оборони, які вперше після закінчення холодної війни будуть побудовані на сценаріях складної, “гарячої” війни в Європі, що розгортається на кількох фронтах. Україна ж, вочевидь, буде ще активніше вимагати схвалення чіткого плану її прийняття в альянс.
