У розвідці США очікували, що найманці ПВК “Вагнер” зустрінуть серйозніший опір із боку російської армії під час маршу на Москву, а сам заколот виявиться “жорстокішим і кривавішим”, пише CNN із посиланням на інформованого американського чиновника.
За його словами, у Вашингтоні здивувалися нездатності військ Міноборони РФ протистояти угрупованню найманців, що захопило Ростов, а потім висунулося кількома колонами на Москву. Здивування було ще більшим від того, з якою швидкістю Кремль уклав угоду з главою ПВК “Вагнер” Євгеном Пригожиним.
“Мені відомо, що наші оцінки були такі: все, що відбувається, буде більш жорстоким і кривавим [ніж вийшло насправді]”, – сказав американський чиновник.
Згідно з даними розвідки США, Пригожин довгий час готувався до серйозного протистояння з керівництвом російської армії, але конкретні його цілі були незрозумілі. Американські спецслужби заздалегідь знали про переміщення найманців, які перебувають в Україні, ближче до кордонів Росії, куди звозили зброю і боєприпаси.
Президент РФ Володимир Путін також знав, що Пригожин збирається щось зробити, писала The Washington Post із посиланням на інформовані джерела. За їхніми словами, російським спецслужбам було відомо про це “більш ніж за 24 години”. Але залишається незрозумілим, чому Путін до останнього моменту нічого не вдіяв.
Влада вела переговори з Пригожиним у тому чи іншому вигляді з вечора 23 червня, коли він оголосив про початок “маршу справедливості” на Москву, розповіло близьке до Кремля джерело “Медузи”. Удень 24 червня глава ПВК уже сам “намагався додзвонитися до Путіна, але президент не хотів із ним говорити”. При цьому Пригожин так і не заручився додатковою підтримкою з боку армії і зіткнувся з туманною перспективою походу на столицю.
Після цього Кремль почав переговори за участю президента Білорусі Олександра Лукашенка, керівника адміністрації президента РФ Антона Вайно і посла РФ у Білорусі Бориса Гризлова.
Як зазначають аналітики Інституту вивчення війни (ISW), досягнута угода, за якою ПВК “Вагнер” іде в Білорусь, може призвести до усунення армії найманців як самостійного гравця під керівництвом Пригожина. Сам глава ПВК може позбутися контролю над угрупованням в обмін на зняття кримінальних звинувачень у заколоті.
