Будь-яка диктатура потребує міфології. Путінська міфологія – це міфологія переможця, того, хто “відроджує Російську імперію”. Війна проти України готувалася давно. Буквально з самого початку свого правління Путін дивився на Україну як на важливий плацдарм для розширення свого впливу. Путін послідовно вибудовував ідеологічний фундамент, на якому мала вирішитися “проблема України”. Тому поразка Путіна в цій війні – це не просто відновлення українського суверенітету. Це крах усієї путінської концепції. Диктатор, який позбавляється свого міфу (а ми говоримо про диктатуру персональну), не може втримати владу.
Усі проблеми, які загнані вглиб путінської Росії, вилізуть назовні. Не будемо забувати, що закінчення військових дій не обов’язково означатиме припинення конфронтації із Заходом, а отже, Росія залишатиметься під санкціями. Нині санкційний тиск нівелюється патріотичним піднесенням, а значна частина росіян вважає, що війна може бути виграна. Відчуття неминучої катастрофи в російському суспільстві немає. У той момент, коли ЗСУ перейдуть у вирішальний наступ і стане очевидно, що все буде втрачено, настане зовсім інша ситуація.
Ми знаємо з російської історії, що народ готовий йти на поневіряння в ім’я “високої мети”, але поразки завжди приводили Росію до соціального вибуху. Крим – основа путінської міфології, яку він багато років вбивав у голови росіян, тому український прапор у Севастополі – це закінчення війни і початок звільнення Росії від путінського фашизму.
