Де і як потрібно створювати регіональні представництва Форуму вільної Росії? Чим мають займатися ці представництва і чи треба вибудовувати їх за принципом почесних консульств? Як російські емігранти і політемігранти допомагають українським біженцям? Яким чином нас усіх змінила і щодня продовжує змінювати війна? Із небажаних у нелегальні: що робити біженцям із Росії, які залишили країну, аби не йти на війну, але в Європі опинилися в пастці: без права на ВНП, цифрового підпису, можливості купити або орендувати нерухомість, влаштуватися на роботу? Чи така погана ідея “паспортів хороших росіян” і навіщо її спотворили ЗМІ? Чи може на базі Форуму вільної Росії виникнути гуманітарний хаб, який дасть відповіді на питання, що хвилюють усіх, хто опиняється за кордоном і не розуміє, як бути далі? І що потрібно насамперед: створювати політичну партію або вирішувати гуманітарні проблеми?
Щоб спільно знайти відповіді на ці та інші важливі питання, до Риги приїхали понад 50 активістів гуманітарних і волонтерських організацій. Спеціально для участі в робочій групі зі створення регіональних представництв ФВР. Біженці, емігранти, політемігранти, які мешкають у Латвії, Литві, Польщі, Чехії, Німеччині, Франції, Сербії та інших європейських країнах, обговорювали, як об’єднатися, щоб зробити більше, ніж вони вже роблять, але кожен окремо.
У форматі дискусії, яку модерував екс-депутат Законодавчих зборів Санкт-Петербурга, а нині політемігрант Максим Рєзнік, учасники висловлювали найрізноманітніші думки та ідеї. Зійшлися на тому, що більшість присутніх готові працювати під “парасолькою” Форуму вільної Росії з метою створити ком’юніті, яке охопить різні країни Європи. Для допомоги біженцям з України та Росії, подолання бар’єру між біженцями від війни та емігрантами минулих років, а також для інформування європейців про те, чим займається російська опозиція і яким вона бачить майбутнє РФ.
“Тут зібралися ті, хто поїхав, щоб повернутися, – резюмував Максим Рєзнік, – і навіть лайк або вподобайка в інтернеті під антивоєнним постом – це вже маленький крок до того, щоб у нас була країна, куди ми захочемо повернутися…”.
