29 травня у Варшаві відбувся круглий стіл на тему “Центральна Європа в ідеології Кремля”, організований Форумом вільної Росії. Серед учасників були співзасновники ФВР опозиційні політики Гаррі Каспаров та Іван Тютрін, російський публіцист, який нині живе в Празі, Олександр Морозов, російський і український журналіст та медіаменеджер Євген Кисельов, редактор українського новинного порталу “Хвиля” політичний експерт Юрій Романенко, український політтехнолог Олег Медведєв, російський юрист Микола Полозов, екс-депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга Максим Рєзнік, професор Варшавського університету Томаш Гроссе, професор Центру східноєвропейських досліджень у Варшаві Вітольд Родкевич, відомий польський історик Анджей Новак, російський і український політик і громадський діяч Ілля Пономарьов, історик, публіцист і режисер Григорій Амнуель, активіст і журналіст Андрій Каліх, а також представники громадськості, ЗМІ та волонтерських організацій, які підтримують у Європі українських біженців і росіян, котрі виїхали від злочинного путінського режиму.
“Для Путіна західний кордон Росії проходить десь за Дрезденом”
Обговорювали, звісно ж, які плани зріють у Кремлі щодо країн Центральної та Східної Європи – ця тема домінувала. І, вочевидь, дуже хвилювала насамперед польських експертів і гостей із Чехії та країн Балтії.
“Для Путіна Польща – це “наш дворик”. Він давно дає це зрозуміти, – сказав професор Ягеллонського університету Анджей Новак. – “Наш дворик” – це як Мексика для американців. Тобто приєднувати ми вас не будемо, але й чужим вхід заборонений. Путін дещо інакше розуміє, що таке Центральна Європа. Не так, як ми з вами. Для нього це – Німеччина. Ну, можливо, Франція. Ось з якою Центральною Європою він ще може рахуватися. Хоча на їхню адресу теж лунають погрози. Але на Польщу чи Чехію він озиратися не буде. Треба розуміти, що ми маємо справу зі спотвореним баченням світу. Так, Німеччина для Путіна – не джерело нацизму, а жертва нацизму. А “найбільш нацистські” країни – Литва, Латвія, Естонія, Польща та Україна. Тому путінський режим – наша спільна загроза”.
Український політконсультант (і радник Петра Порошенка, коли той був президентом) Олег Медведєв пригадав нещодавню історію з мапою XVII століття, яку Путіну приніс голова Конституційного Суду РФ Валерій Зорькін і де російський диктатор упритул не побачив Україну, підписану як “Україна, земля козаків”: “Варто зазначити, що на цій карті багато нинішніх держав були відсутні. Включно з Росією в її теперішніх межах. Мабуть, тільки Річ Посполита була. Про що це свідчить? Що йому може спасти на думку вторгнутися кудись лише на підставі того, що багато століть тому такої країни не існувало”.
Український політконсультант (і радник Петра Порошенка, коли той був президентом) Олег Медведєв пригадав нещодавню історію з мапою XVII століття, яку Путіну приніс голова Конституційного Суду РФ Валерій Зорькін, і де російський диктатор упритул не побачив Україну, підписану як “Україна, земля козаків”: “Варто зазначити, що на цій карті багато нинішніх держав були відсутні. Включаючи Росію в її теперішніх межах. Мабуть, тільки Річ Посполита була. Про що це говорить? Що йому може спасти на думку вторгнутися кудись лише на підставі того, що багато століть тому такої країни не існувало”.
“Для Путіна західний кордон Росії проходить десь за Дрезденом, де він замолоду служив резидентом КДБ, – вважає Олег Медведєв. – І якби в нього стався якийсь напад відвертості, він сказав би, що Дрезден – це предмет російських інтересів”.
Чи зупинить бункерного диктатора те, що і Польща, й країни Балтії є членами НАТО? Не факт – зійшлися на думці учасники круглого столу.
“Розміняти Вашингтон на Таллінн”
“Коли 2014-го року Росія анексувала Крим і розпалила вогнища війни на Донбасі, я говорив із багатьма людьми у США, які обіймали високі пости в держуправлінні, – згадував Євген Кисельов. – І запитував: а якби він вирішив відтяпати шматок Литви, Латвії або Естонії? Україну Путін державою не вважає – він про це багато разів говорив. Але й до цих країн ставиться як до потворних дітищ 1989–1991 років. І мої співрозмовники відповідали: “Євгене! Невже ти думаєш, що ми готові розміняти Вашингтон – на Таллінн?”. Тож це питання: чи застосує НАТО 5-ту статтю у разі, якщо Росія проявить агресію щодо держави НАТО? І я дуже боюся не вгадати відповідь…”.
Польський політолог Марек Менкіщак вважає: якщо Путін відчує, що поразка близько й уникнути її не вдасться, він може вжити найстрашніших заходів для ескалації. І Центральна Європа повинна бути до цього готова.
“Поки деякі країни НАТО бояться ескалації, ескалація йде повним ходом, – зауважив Кисельов. – Подивіться, що відбувається в Києві: жахлива, наймасштабніша за всю війну атака дронів! По мирних містах і спальних районах. Хіба час думати, як би чого не вийшло?”.
За словами того ж Олега Медведєва, який приїхав до Варшави з української столиці, українці впевнені, що витримають і вистоять. Але побоювання, що з часом Захід стане допомагати менше, у народу є – про це свідчать опитування фокус-груп.
Якщо Україна залишиться одна, програють усі
“Страшне питання поставлю. А якщо Україна залишиться одна?” – запитав Кисельов. “Тоді програють усі”, – відповів Медведєв (якого дотепні представники ЗМІ охрестили “Медведєв здорової людини”, оскільки у Путіна є “Медведєв курця”).
Співзасновник Форуму вільної Росії Гаррі Каспаров також переконаний: те, що відбувається в Україні зараз, – не просто війна між Росією та Україною. “Якщо послухати путінських пропагандистів, то всі вони твердять: Путін воює з НАТО. Не з Україною, а саме з НАТО. І… це так і є. Путін воює з принципами, на яких базується і НАТО, і весь Вільний Світ, а у війні принципів не може бути переговорів. Будь-які переговори і вмовляння обміняти території України на якийсь мир за путінськими лекалами – злочинні. Тільки звільнення всієї України, включно із Севастополем! Виплата репарацій, притягнення до відповідальності військових злочинців – і ніяк інакше. Героїзм українців сьогодні рятує світ”.
“Якщо для Європи це “ніколи знову”, то для Росії – “можемо повторити”
Про причини війни, про те, чому Росія після того, як була серед країн, які перемогли фашизм, його всиновила, мова також зайшла.
“Нинішня російська еліта – заручники тієї міфології, тієї брехні, яку нам десятиліттями навіювали за допомогою підручників історії, – вважає Гаррі Каспаров. – Узяти хоча б ставлення до Другої світової війни, яку в СРСР називали Великою Вітчизняною. Радянський Союз наполегливо ігнорував той факт, що Сталін був таким же призвідником війни, як і Гітлер. І Захід, на жаль, змирився з цією оцінкою. Зрозуміти психологію путінської еліти можна якраз за оцінкою Другої світової війни. Якщо для Європи це “ніколи знову”, то для Росії – “можемо повторити”.
Польський професор Томаш Гроссе вбачає причини агресії в російському імперіалізмі, який насаджується і зміцнюється не лише Кремлем, а й військово-промисловою елітою, і православним духовенством. “Поки військові створюють міф про другу армію світу, релігійні кола вибудовують кордон між православ’ям – і “безбожним латинським світом розбещувачів”.
“Не розумію, звідки вони взяли цю “другу армію в світі”, – щиро дивувався Каспаров. – А у китайців, до речі, вони спитали – про другу армію?”.
Імперським вірусом, на думку учасників круглого столу, інфіковані не лише самі путіністи, а й представники ліберальних російських кіл, які не можуть вимовити “Крим український”, не вдавившись. І категорично не бажають визнавати себе винними в тому, що путінський режим перетворився на того монстра, яким він є.
“Критикуючи Захід за його непослідовність, не треба забувати, що ось ці західні концепції – що треба вести бізнес as usual, що режими можуть нормалізуватися від відкритих торговельних відносин – багато в чому підігрівалися тією частиною російської опозиції, яка говорила: ну, звісно, демократія так собі, гібридна, але ви ж розумієте, що Путін ніколи не перейде червоні лінії? – зауважив Гаррі Каспаров. – Між анексією Криму і повномасштабним вторгненням Росії в Україну минуло вісім років! І весь цей час путінська пропаганда готувала Росію до повномасштабної війни, а російська ліберальна спільнота переконувала Захід, що нічого страшного не станеться. Мало того: сьогодні, коли війна триває вже вісім років, вони відмовляються визнати свою відповідальність і всіляко намагаються відійти вбік. І дуже незадоволені політикою України щодо російської культури і російської мови”.
“Щиро вважають і прямо називають Путіна лузером”
Чи є порятунок для Росії – з прірви, куди вона потрапила разом із Путіним?
Учасники обговорення були одностайні: це демократизація. Нехай навіть примусова. Але можлива вона лише після того, як путінська Росія зазнає воєнної поразки. “Сьогодні російський опозиціонер – це той, хто наближає перемогу України, – вважає співзасновник ФВР Іван Тютрін. – І я особисто знаю постійних учасників заходів Форуму вільної Росії, які зібрали і витратили як на гуманітарні аспекти, так і на військові – мільйони доларів”.
“У російському суспільстві не буде консенсусу з приводу війни, навіть після її завершення, – констатував екс-депутат Петербурзьких Законодавчих Зборів Максим Рєзнік. – Усе одно залишаться люди, які думатимуть: ось, ми б усім показали, якби не наші кремлівські злодії! Але дивіться, що вже вимальовується.
Раніше ми спостерігали те, що називається формулою Володіна: “Є Путін – є Росія. Немає Путіна – немає Росії”. Мені здається, зараз складатиметься інший консенсус. За іншою формулою: “Є Путін – немає Росії. Немає Путіна – є шанс”. І ось тут парадоксальним чином ставлення до Путіна може об’єднати дві абсолютно протилежні прошарки російського суспільства. З одного боку – це протестанти, антифашисти, антипутіністи, як завгодно. З другого – партія, яку чомусь називають ультрафашистами або турбопатріотами, хоча мені здається, що якщо вони і патріоти чогось, то тільки власної шкури. На кшталт Пригожина. Але ця партія ідеологічно сформувалася, виросла на крові та війні, і її представники щиро вважають і прямо називають Путіна лузером”.
Представники так званих еліт, на думку Рєзніка, на жодну війну, включно з громадянською, не здатні, оскільки орієнтовані на те, щоб красти, а не воювати: “Живуть за своєю формулою: грабуй Росію – витрачай на Заході”.
Чи всидить Путін у своєму кріслі за нездорово довгим столом після поразки на полі бою? І якщо ні, то в чиїх руках опиниться влада? Про це теж поговорили.
“Мішустін – як можливий варіант, – розмірковував екс-депутат російської Думи, а нині для Кремля чи не головний терорист Ілля Пономарьов. – Він і грамотний менеджер, і на вигляд не людожер. Але він – людина, яка заплющує очі на людожерство. А це ще гірше”.
“А як вам Пригожин?” – сміючись, запитав Євген Кисельов. “У нашому житті можливо все! – віджартувався Пономарьов. – Пам’ятаю його ще офіціантом…”.
Фоторепортаж Зорія Файна з круглого столу можна подивитися тут
З відеоматеріалами – виступами наших спікерів – ви можете ознайомитися в Youtube-каналі Форуму вільної Росії
