Форум вільної Росії провів у Ризі 4-ту Антивоєнну конференцію
Безпрецедентна – понад 200, і це тільки в перші дні реєстрації! – кількість заявок на участь. Кілька десятків акредитованих ЗМІ з різних країн Європи. І спеціальне звернення експрем’єрки Великої Британії Ліз Трасс, яка запевнила присутніх, що повністю підтримує їхні ініціативи. Так 24–25 березня в столиці Латвії Ризі пройшла 4-та Антивоєнна конференція, організована Форумом вільної Росії, найбільшою офіційною структурою російської опозиції.
Серед учасників – співзасновники Форуму вільної Росії політики Гаррі Каспаров та Іван Тютрін, представниця Британського парламенту Алісія Кернс, екскоординатор Держдепартаменту США щодо санкцій Деніел Фрід, заступник міністра закордонних справ Литви Мантас Адоменас, латвійський дипломат, колишній посол Латвії в РФ Маріс Рієкстіньш, депутат Європарламенту Іварс Іябс, російські опозиціонери Геннадій Гудков, Євген Чичваркін, Дмитро Гудков, Максим Рєзнік, публіцисти Альфред Кох і Олександр Морозов, галерист Марат Гельман, журналісти Ігор Яковенко, Євген Кисельов, Андрій Архангельський, Ян Левченко, економіст Владислав Іноземцев, юристи Олена Лук’янова, Наталія Пєлєвіна, Данило Константинов, громадські активістки Євгенія Чирикова та Анастасія Шевченко, політологи Дмитро Орєшкін і Михайло Савва, офіцер Збройних сил України Тарас Березовець, народний депутат України Олег Дунда та багато інших.
Головною тезою конференції сміливо можна назвати “Перемогу – Україні, свободу – Росії!”, оскільки в тому, що українська перемога і крах путінської диктатури в РФ взаємопов’язані, ніхто не сумнівався.
“В Україні йде війна не просто регіональна чи континентальна, це війна за новий світовий порядок, – зазначив Гаррі Каспаров. – Війна між Свободою і тиранією. Україна захищає весь Вільний світ, і весь Вільний світ – на її боці. Це наша війна, і ми зобов’язані зробити все, щоб перемогти”.
“Смерть Кощія підвішена в колбі десь у штабі російських військ у Севастополі, – вважає бізнесмен і волонтер Євген Чичваркін, – нам потрібно максимально сприяти тому, щоб ЗСУ швидше туди дісталися. Як саме? Ну, наприклад, скинутися на броньовик і відправити його українській армії. Що ми, власне, і робимо з березня минулого року…”.
Обговорювали учасники конференції й інші важливі питання, пов’язані з російською агресією в Україні та злочинністю путінського режиму. Наприклад, що таке Z-ідеологія і чи можна назвати її ідеологією?
На думку культуролога Яна Левченка, Z – це знак, яким зазвичай перекреслюють порожнє місце на аркуші паперу, тому Z-ідеологія – це ідеологія порожнього місця. А його колега Андрій Архангельський вважає путінське Z-божевілля “ідеологією комунальної заздрості, зведеної до абсолюту: насцяти в суп сусідці! І все! Іншої ідеології у Кремля немає”.
“Набагато більший злочин, ніж омонівець, який б’є протестувальника, скоює вчитель у школі, який руйнує Z-ідеологією душу дитини”, – переконаний політик Максим Резнік.
Політолог Дмитро Орєшкін вважає, що путінська Росія вже програла: “Зазнала поразки як форма цивілізації. Раз Путін поліз із війною в Україну, значить, він не міг запропонувати їй привабливішого проекту, ніж Захід. Не хотіли розширення НАТО – ось вам розширення НАТО. Це що, перемога? Теж поразка. Тільки ще не усвідомлена. Русский мир став токсичним. Говорити російською соромно – може, це велика перемога Путіна?.. Ключ до Росії майбутнього – в руках України, подобається це українцям чи ні. Без усвідомленої поразки на полі бою Росія майбутнього неможлива.
Реальною поразкою Путіна стане втрата Криму. Але неможливість взяти Бахмут уже підриває його авторитет”.
Чому повномасштабне вторгнення в Україну взагалі виявилося можливим?
За словами публіциста (у минулому – віцепрем’єра РФ) Альфреда Коха, “Путін був нареченою, яку сватали двоє наречених, США та Китай. І він думав, що в такому торзі в нього є право на “маленькі витівки”. Мовляв, а я ось хочу напасти на Україну, і що ви мені зробите, якщо я вам потрібен?”.
На яке покарання заслуговують воєнні злочинці, чи буде спецтрибунал і чи потрібна колективна відповідальність для всіх росіян?
Питання про те, щоб покарати всіх винних, не зникне з порядку денного доти, доки існуватиме держава Україна, переконаний правозахисник Данило Константинов, керівник проєкту “Список Путіна”.
“Найжахливіше враження на мене справило відвідування Ізюмського лісу, де тільки в перші дні ексгумували 500 загиблих, – зізнався політолог і офіцер ЗСУ Тарас Березовець. – Коли ти бачиш тіла військових, застрелених за лекалами НКВС, кулею в потилицю, з руками, скрученими за спиною ременем або дротом, понівечені тіла мирних українських громадян, яких катували тільки тому, що на них хтось доніс… Це моторошне місце, куди зобов’язані будуть приїхати тисячі росіян, щоб на власні очі побачити наслідки путінської політики геноциду, що застосовується в Україні. Так само, як і в Маріуполь, де тіла вбитих досі не ховають. Їх просто зносять зі зруйнованими будинками…”.
Якими повинні бути санкції Заходу щодо путінської Росії?
Британська політикиня Алісія Кернс розглядає санкції як інструмент не лише покарання, а й впливу на подальшу поведінку, а російсько-американський економіст Владислав Іноземцев вважає, що Росію треба позбавляти, насамперед, навіть не грошей, а доступу до технологій і продуктів високих технологій, які вона може використовувати у своєму ВПК.
Чи потрібно заморожувати активи російських олігархів?
“Росія – середньовічна держава: сьогодні ти олігарх, а завтра вже сидиш у в’язниці і твої мільярди конфісковані, – каже журналістка-розслідувачка Анастасія Кириленко, – тому заморожувати гроші олігархів потрібно! Адже в будь-який момент вони можуть бути відібрані Путіним і пущені на війну”.
Важливим було і питання про об’єднання російської опозиції на базі загальних принципів. Про те, чого поки, на жаль, не вдавалося досягти.
“Після 24 лютого 2022 року ми зробили величезний крок уперед, – обнадіяв співзасновник Форуму вільної Росії Іван Тютрін. – Тому що після анексії Криму 2014 року російська опозиція об’єднатися не змогла. Ми могли спілкуватися, але не могли артикулювати якусь спільну позицію, оскільки дві опозиційні групи не зафіксували чітко свою позицію щодо Криму. Форум вільної Росії був єдиною структурою, яка чітко зафіксувала: повернення Криму Україні – необхідна умова перетворення Росії на демократичну країну, яка стане частиною вільного світу. Після 24 лютого всі провідні групи російської опозиції стали на цю ж позицію. Тепер, якщо ви подивитеся їхні програмні тези, ви побачите: вони дуже близькі до того, що учасники Форуму обговорювали протягом довгого часу. Це дало нам серйозну базу для спільної роботи. І ця робота почалася практично одразу після повномасштабного путінського вторгнення в Україну. Було створено Російський Комітет Дії, Антивоєнний комітет, і, взагалі, я вважаю, що такого рівня консолідації російської опозиції не було дуже давно, можливо, навіть із 2011 року”.
Дискусії за участю спікерів конференції, зацікавлених представників громадськості та ЗМІ можна побачити на ютуб-каналі Форуму вільної Росії: там викладено трансляцію 4-ї Антивоєнної конференції. Яка, до речі, вперше відбулася не у Вільнюсі, де ФВР базується з 2016 року.
Цілком можливо, що і п’ята конференція проходитиме в столиці іншої європейської держави – Парижі, Берліні або Брюсселі, де Форум незабаром відкриє представництво. Запит на подібні заходи очевидний
