Розв’язавши повномасштабну загарбницьку війну проти України, путінський режим повернув у Європу кровопролиття, страждання та горе, яких вона не знала з 1939-1945 років. Були викривлені виборені дорогою ціною уявлення сучасного цивілізованого світу про припустиме й неприпустиме, що слугували бар’єром для насилля й жорстокості.
Це не «регіональний конфлікт». Агресія путінської Росії руйнує основу світового порядку, що склався після 1945 року, – заборону на анексію, тобто насильницьке захоплення територій, та односторонню зміну кордонів. Зневажання цього принципу призводить до занурення світу в хаос. Цивілізація буде відкинута далеко назад, у варварство.
Ілюзорною є надія повернути режим Путіна до дотримання норм міжнародного права за допомогою дипломатичних зусиль чи поступок, що «враховують його інтереси». Його агресивність випливає з самої його природи, з його ідеології. Світ, побудований на диктаті сильного, на пануванні й підпорядкуванні, є його високим ідеалом та бажаною метою. Сучасний міжнародно-правовий порядок, заснований значною мірою на принципах західного глобального ліберального проєкту, є для Кремля перешкодою на шляху до цієї мети і повинен бути усунений. Разом із західною ліберальною цивілізацією.
Виклик, кинутий цивілізації режимом Путіна, має ту саму природу, що й виклик, раніше кинутий їй фашизмом, нацистським режимом Гітлера. Власне кажучи, режим Путіна і є реінкранацією нацизму, адаптованою до умов доби постмодерну. Компроміс із ним неможливий, і зупинити його здатна лише сила.
Відсіч, яку Вільний світ дає путінській агресії сьогодні, недостатньо рішуча і послідовна. Помилковим є сам головний принцип, яким керуються провідні країни Заходу: будь-якою ціною уникати «ескалації конфлікту» і втягнення в нього нових учасників.
Не можна дозволити путінській Росії закріпити за собою захоплені українські території. Але якщо серйозно поставити завдання звільнити їх, необхідно істотно розширити військову допомогу Україні. З другого боку, перспектива втрати анексованих земель буде штовхати Кремль до ескалації, що на певному етапі може призвести до прямого зіткнення РФ із членами НАТО. Однак спроби країн НАТО за будь-яку ціну ухилитися від такого зіткнення призведуть лише до фактичної легитимізації анексії значної частини України, що вже відбулася.
Запобігти перемозі путінського «нового світового порядку» може лише рішучість країн Заходу воювати за «світ без анексій», якщо це буде потрібно. Для цього необхідно усвідомити, що йде війна за базові цінності, які визначають обличчя нашої цивілізації. І що ситуація, коли Україна фактично захищає весь Вільний світ і жертвує життям своїх найкращих синів і доньок, а сам Вільний світ обмежується обережними поставками, –глибоко аморальна.
Ми закликаємо лідерів Заходу у якості першочергових кроків:
1. Чітко окреслити, що спільною метою Вільного світу є повернення Україні всіх анексованих територій.
2. Чітко визначити, що будь-яке «заморожування» наявної лінії фронту абсолютно неприйнятне.
3. Кількісно та якісно розширити допомогу Україні зброєю, включно з танками, літаками і далекобійними ракетами, здатними вражати воєнні цілі глибоко в російському тилу.
4. Використати заморожені російські активи для компенсації завданих Україні збитків.
5. Ініціювати створення спеціального Міжнародного трибуналу для суду над російськими воєнними злочинцями. Їх необхідно притягнути до відповідальності.
